Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.06.2020 року у справі №127/17897/19

Ухвала

22 червня 2020 року

м. Київ

справа № 127/17897/19

провадження № 61-8237 ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 лютого 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 21 квітня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на неповнолітню дочку - ОСОБА_3 у розмірі 3 000,00 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили, і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У травні 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, які просила скасувати в частині стягнення аліментів та в цій частині ухвалити нове судове рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано, відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України, надати суду касаційну скаргу з зазначенням конкретних обов'язкових підстав касаційного оскарження, та надати докази отримання повного тексту оскаржуваної постанови або навести інші підстави для поновлення строку.

Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

У червні 2020 року заявник направила до суду матеріали на усунення недоліків касаційної скарги. Уточнена редакція касаційної скарги ОСОБА_1 не містить посилання на пункти частини 2 статті 389 ЦПК України як підставу касаційного оскарження судових рішень та їх мотивування.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі підпунктами 1, 2 пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі підпунктами 1, 2 пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень, лише висловлює незгоду з розміром стягнутих судами аліментів та періодом їх нарахування.

Виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Відповідно до положень частини 2 статті 393 ЦПК України та статті 185 ЦПК Україниу разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статті 185 ЦПК України і заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Оскільки заявником надано уточнену редакцію касаційної скарги без зазначення належних підстав касаційного оскарження, наявність яких є обов'язковою вимогою до змісту касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вимоги ухвали Верховного Суду від 04 червня 2020 року заявником не виконано, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження та є підставою для визнання касаційної скарги ОСОБА_1 неподаною та повернення її заявнику.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 лютого 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 квітня 2020 року вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь