Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.02.2019 року у справі №2-5016/11

Ухвала

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 2-5016/11

провадження № 61-1758ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Лесько А. О., (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Універсал Банк" звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30 січня 2012 року позов ПАТ "Універсал Банк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 484 891,53 грн, судовий збір у розмірі 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн, а всього стягнуто 486 711,53 грн.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 січня 2012 року відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 січня 2012 року відмовлено.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з моменту постановлення заочного рішення суду першої інстанції минуло майже шість років, відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про судове засідання 30 січня 2012 року, в якому ухвалене оскаржуване рішення; клопотання про поновлення строку не містить поважних та обґрунтованих підстав, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин для подання апеляційної скарги в установлений законом строк, тому суд застосував положення частини 2 статті 358 ЦПК України. Крім того ОСОБА_1 неодноразово скористався своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

15 січня 2019 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) ОСОБА_1 направив касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання, під час якого ухвалено заочне рішення; не отримував жодної повістки та будь-яких документів, пов'язаних з даною справою.

Судом апеляційної інстанції проігноровано певні норми та принципи ЦПК України, не було заслухано та проаналізовано фактів, на які посилався заявник, чим порушено його права.

У зв'язку з несплатою судового збору ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2019 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

04 березня 2019 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) недоліки касаційної скарги усунуто.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду вважає, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 січня 2012 року відмовлено.

З ухвали Подільського районного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи 30 січня 2012 року, про що свідчить його розписка.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 жовтня 2012 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 січня 2012 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме сплати судового збору у розмірі 850,00 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03 січня 2013 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, визнано неподаною та повернуто заявнику, у зв'язку з не усуненням зазначених недоліків.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, повторно подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 березня 2013 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 січня 2012 року залишено без руху та запропоновано протягом тридцяти днів звернутись з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказавши поважні причини пропуску строку. Крім того, надано строк для усунення недоліків протягом трьох днів для сплати судового збору.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2013 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 січня 2012 року повернуто заявнику.

У грудні 2018 року ОСОБА_1 втретє звернувся з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 січня 2012 року відмовлено.

Згідно із частиною 4 статті 213 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на момент звернення до суду) у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому частиною 4 статті 213 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 294 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на момент звернення до суду) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до частини 2 статті 358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд апеляційної інстанції врахував вимоги наведених норм закону, перевірив доводи відповідача, на які він посилався як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження та, встановивши, що відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання 30 січня 2012 року, в якому ухвалене оскаржуване рішення суду першої інстанції; неодноразово скористався своїм правом на апеляційне оскарження заочного рішення суду першої інстанції, що підтверджується ухвалами Апеляційного суду м. Києва від 05 жовтня 2012 року та 26 березня 2013 року; а також подане клопотання про поновлення строку не містить поважних та обґрунтованих підстав які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин для подання апеляційної скарги у строки, встановлені ЦПК України, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що апеляційна скарга та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не містили обставин, передбачених пунктами 1, 2 частини 2 статті 358 ЦПК України, які зумовили пропуск строку апеляційного оскарження рішення суду понад 6 років.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Доводи касаційної скарги не спростовують викладених в оскаржуваному судовому рішенні висновків з огляду на таке.

Питання про поновлення строку для вчинення процесуальної дії вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Обов'язок доказування і подання доказів визначено статтею 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас за змістом частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ураховуючи те, що суд апеляційної інстанції вважав недостатніми докази поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження надані ОСОБА_1, а перевірка таких доказів не належить до компетенції суду касаційної інстанції, Верховний Суд встановив, що відповідні доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

За приписами частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до положень пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на те, що оскаржувана ухвала апеляційної інстанції не є судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, а при її постановленні суд правильно застосував норми права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Верховний Суд на підставі пункту 5 частини 2 та частини 4 статті 394 ЦПК України відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частиною 5 , пунктом 2 частини 4 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

С. П. Штелик