Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.05.2019 року у справі №127/19723/18

Ухвала

27 травня 2019 року

м. Київ

справа № 127/19723/18

провадження № 61-9714ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Путілін Євген Вікторович, на постанову Вінницького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені з виплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_1 про стягнення пені з виплати аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що з 28 вересня 2002 року ОСОБА_2 перебувала з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом з матір'ю і перебувають на її утриманні. 25 січня 2008 року шлюб між сторонами розірвано.

Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Вінниці від 27 червня 2007 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини усіх видів його доходу, щомісячно, починаючи з 29 травня 2007 року і до досягнення дітьми повноліття.

Позивач вказує, що в період з травня 2007 року по липень 2016 відповідач взагалі аліменти не сплачував, потім сплачував періодично і в довільних сумах, у зв'язку з чим станом на липень 2018 року заборгованість зі сплати аліментів за період з травня 2007 року по липень 2018 року становить 89 756,05 грн.

У листопаді 2018 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про відмову від позовних вимог про стягнення боргу зі сплати аліментів та збільшення позовних вимог.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня

2018 року заяву ОСОБА_2 про відмову від позовних вимог в частині стягнення заборгованості з виплати аліментів у розмірі 89 759,05 грн задоволено. Заяву ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог про стягнення пені з виплати аліментів прийнято до розгляду.

На підставі вищевказаного ОСОБА_2, з урахуванням збільшених позовних вимог, просила суд стягнути з ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 91
797,72 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого

2019 року (у складі судді Сичука М. М. ) позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 20 000 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року

(у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Копаничук С. Г., Медвецького С. К. ) рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого

2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 89 756 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

08 травня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Путілін Є. В., на постанову Вінницького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, в якій заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України передбачено, що Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Предметом позову у цій даній справі є стягнення пені з виплати аліментів, тобто ціна позову становить 550 786,32 грн (91 797,72 грн х 6 міс. ), яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 500 = 960 500 грн).

Апеляційним судом вказану справу не визнано малозначною, однак малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Вказівка в резолютивній частині постанови Вінницького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені у малозначній справі.

Отже, зазначена справа є малозначною та незначної складності відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України, тому підстав для відкриття провадження у вказаній справі на підставі частини 3 статті 389 ЦПК України не вбачається.

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції", від 23 жовтня 1996 року; "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії", від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19 389 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Путілін Євген Вікторович, на постанову Вінницького апеляційного суду від 11 квітня

2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені з виплати аліментіввідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська