Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.04.2020 року у справі №453/111/18

Ухвала

24 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 453/111/18

провадження № 61-6019ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Сколівського районного суду Львівської області

від 19 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 23 січня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 19 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 січня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2020 року наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнано неповажними, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання цієї ухвали. Запропоновано скаржнику надати докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, сплатити судовий збір та надати уточнену касаційну скаргу, в якій зазначити обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Попереджено про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.

Копію ухвали суду касаційної інстанції від 22 квітня 2020 року направлено на адресу заявника ПАТ "Універсал Банк" (вулиця Автозаводська, 54/19, місто Київ, 04114), яка зазначена в матеріалах касаційної скарги,

та отримана 12 травня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів касаційного провадження.

У червні 2020 року до Верховного Суду від ПАТ "Універсал Банк" на виконання вимог ухвали суду касаційної інстанції від 22 квітня 2020 року надійшли матеріали на усунення недоліків, до яких додані докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції та платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі, визначеному ухвалою суду від 22 квітня 2020 року.

Проте, скаржником не надано уточненої касаційної скарги, в якій зазначено обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2020 року клопотання

ПАТ "Універсал Банк" про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено ПАТ "Універсал Банк" строк на касаційне оскарження рішення Сколівського районного суду Львівської області від 19 жовтня 2018 року та постанови Львівського апеляційного суду від 23 січня 2020 року. Продовжено ПАТ "Універсал Банк" строк для усунення недоліків касаційної скарги в частині зазначення підстави, з якої подається касаційна скарга, але який не може перевищувати десяти днів

з дня вручення цієї ухвали. Попереджено про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.

Копію ухвали суду касаційної інстанції від 07 липня 2020 року направлено на адресу заявника ПАТ "Універсал Банк" (вулиця Автозаводська, 54/19, місто Київ, 04114), яка зазначена в матеріалах касаційної скарги,

та отримана 20 липня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів касаційного провадження.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги особі, яка її подала,

з таких підстав.

Підставою касаційного оскарження судових рішень ПАТ "Універсал Банк" визначило те, що суди попередніх інстанцій не надали оцінку наведеним умовам договору іпотеки та не дослідили умови цього договору в контексті положень частини п'ятої статті 3 Закону України "Про іпотеку" (щодо похідного характеру іпотеки від основного зобов'язання і дійсності іпотеки до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору) та статті 252 ЦК України. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, зокрема, не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктом 5 частини 2 статті 392 ЦПК України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 5 частини 2 статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 5 частини 2 статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктом 5 частини 2 статті 392 ЦПК України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судового рішення. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Отже, за змістом вказаних статей ЦПК України в касаційній скарзі на рішення суду першої інстанції та/або постанову апеляційного суду, ухвалену за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, повинно бути наведене обґрунтування з посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права з обов'язковим зазначенням відповідного пункту частини 2 статті 389 ЦПК України, як підстави касаційного оскарження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року.

Відповідно до підпункту 3 пункту 12 розділу 1 Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ XII "Прикінцеві положення" ЦПК України доповнено пунктом 3 наступного змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ЦПК України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину".

Пунктом 2 розділу 2 Закону України від 18 червня 2020 року № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Пунктом 2 розділу 2 Закону України від 18 червня 2020 року № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення". Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Пунктом 2 розділу 2 Закону України від 18 червня 2020 року № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення".

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених ЦПК України), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами ЦПК України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином

(пункт 3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України).

20-денний строк, встановлений Законом України від 18 червня 2020 року № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", закінчився 06 серпня 2020 року.

Заява про продовження процесуального строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2020 року, від ПАТ "Універсал Банк" на адресу касаційного суду не надходила. Недоліки касаційної скарги усунуто частково, оскільки подана касаційна скарга не містить обов'язкових конкретних підстав касаційного оскарження, визначених частиною 2 статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Згідно з частиною 2 статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених частиною 2 статті 393 ЦПК України, застосовуються положення частиною 2 статті 393 ЦПК України, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною 3 статті 185 ЦПК передбачено, що у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави

(частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до пункту 11 частини 3 статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з частиною 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі "Каракуця проти України", заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Враховуючи, що станом на 24 грудня 2020 року вимоги ухвали Верховного Суду від 07 липня 2020 року не виконані, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, касаційна скарга ПАТ "Універсал Банк" має бути визнана неподаною та повернута заявнику.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 19 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 січня

2020 року вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська