Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.08.2023 року у справі №357/3844/20
Постанова КЦС ВП від 16.08.2023 року у справі №357/3844/20
Постанова КЦС ВП від 16.08.2023 року у справі №357/3844/20
Ухвала КЦС ВП від 10.12.2020 року у справі №357/3844/20

Ухвала

24 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 357/3844/20

провадження № 61-18850ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року у справі за позовом приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Сидори" до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, товариство з обмеженою відповідальністю "Еліта-2010 ", фермерське господарство "Пролісок", фермерське господарство "Дари Ланів", про визнання незаконним і скасування наказу № 728/5 від 15 березня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року приватне орендне сільськогосподарське підприємство "Сидори" (далі - ПОСП "Сидори") звернулось до суду з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, товариство з обмеженою відповідальністю "Еліта-2010" (далі - ТОВ "Еліта-2010"), фермерське господарство "Пролісок" (далі - ФГ "Пролісок"), фермерське господарство "Дари Ланів" (далі - ФГ "Дари Ланів"), у якому просило визнати незаконним і скасувати наказ Міністерства юстиції України № 728/5 від 15 березня 2018 року.

Позовна заява мотивована тим, що протягом 2013-2016 років ПОСП "Сидори" уклало договори оренди з 28 власниками земельних ділянок, які розташовані у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, на підставі яких було здійснено державну реєстрацію права оренди за ПОСП "Сидори" на земельні ділянки. Позивач вказував, що 15 березня 2018 року Міністерством юстиції України було прийнято наказ № 728/5, яким скасовані рішення про державну реєстрацію права оренди ПОСП "Сидори" на 27 земельних ділянок. Оспорюваним наказом порушено майнові права на спірні земельні ділянки і його скасування призведе до відновлення права оренди позивача на них. Тому позовні вимоги підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2020 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що предметом спору є визнання незаконним і скасування наказу юридичної особи - Міністерства юстиції України №728/5 від 15 березня 2018 року, яким було скасовано рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію прав позивача, як орендаря земельних ділянок у власників, які не є сторонами у справі, а тому справа суб'єктно не підсудна місцевому суду. Суд зазначив, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 15.5 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 щодо підсудності спору, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, прав власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень. Таким чином, оскільки за результатами ухвалення та реалізації оспорюваного рішення відповідача у інших осіб виникло цивільне право й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер, а сторонами у справі є господарюючий суб'єкт та орган державної влади, дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскарженою постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ПОСП "Сидори" задоволено, ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2020 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що предметом спору у справі є визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України.

Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою ПОСП "Сидори" з наказом Міністерства юстиції України про скасування реєстраційних дій щодо державної реєстрації за позивачем права оренди земельної ділянки. Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

У позовній заяві зазначено, що 28 лютого 2018 року від імені 28 орендодавців підприємства - Блоцької В. Я. та інших фізичних осіб подано до Міністерства юстиції України скаргу щодо скасування рішень про державну реєстрацію права оренди за ПОСП "Сидори" на належні їм на праві власності земельні ділянки, які розташовані у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, на підставі укладених між ними та ПОСП "Сидори" договорів.

Також у позовній заяві зазначено, що 07 березня 2018 року Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України у порушення положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, дійшла необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення скарги частково, а саме в частині 27 земельних ділянок, а Міністерством юстиції України, відповідно, на підставі цього висновку 15 березня 2018 року прийнято наказ № 728/5, яким скасовано усі оскаржувані рішення державних реєстраторів, крім рішення державного реєстратора Рибалко В.

М. від 14 грудня 2015 року, у зв'язку з чим позбавлено позивача права оренди на земельні ділянки. Позивач також вказував, що 15 березня 2018 року державним реєстратором Мироненко Ю. Ю. прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди на 26 із 28 земельних ділянок скаржників за ТОВ "Еліта-2010". Тобто, позивач обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди та відсутністю такого права в іншої особи, і, як наслідок - відсутністю в останньої правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З наведеного випливає, що правовідносини, які склалися між сторонами, є цивільно-правовими, оскільки вбачається спір про право позивача у сфері майнових (земельних) відносин. Таким чином, у справі позовні вимоги спрямовані на захист порушеного права оренди земельної ділянки, яке підлягає державній реєстрації, а тому висновок суду першої інстанції про те, що цей спір є спором про право цивільне та має приватноправовий характер, є правильним. Оскарження рішень про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов'язане із захистом позивачем цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею (цією особою) права на це майно. Отже, такий спір має розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь Міністерства юстиції України як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його приватноправового характеру. Зазначене відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному, зокрема, у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) та від 27 листопада 2019 року у справі № 815/1915/18 (провадження № 11-947апп19).

Апеляційний суд зазначив, що власниками земельних ділянок, щодо державної реєстрації права оренди яких існує спір, є фізичні особи, які не мають статусу підприємців. Тому колегія суддів зробила висновок про те, що справа у цьому спорі не відноситься до юрисдикції господарських судів відповідно до пунктів 6, 13 частини 1 статті 20 ГПК України, як про це помилково вказав суд першої інстанції, та має розглядатись за правилами цивільного судочинства згідно зі статтею 19 ЦПК України (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 910/7781/19 (провадження №12-150гс19). Однак, суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, хоча і врахував, що цей спір є спором про право цивільне, тобто має приватноправовий характер, однак не врахував належний суб'єктний склад сторін цього спору, до якого відносяться й власники земельних ділянок (фізичні особи), які є сторонами (орендодавцями) договорів, укладених ними як з позивачем, так і з третьою особою, та не є фізичними особами-підприємцями. З огляду на викладене, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

16 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (стаття 19 ЦПК України).

У пунктах 6, 12 частини 1 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 36-37 та 46-48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року в справі № 910/7781/19 (провадження № 12-150гс19) зроблено висновок, що у справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права оренди земельної ділянки, яке підлягає державній реєстрації, тобто цей спір є спором про право цивільне та має приватноправовий характер. Оскарження рішень про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов'язане із захистом позивачем цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею (цією особою) права на це майно. Отже, такий спір має розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь Мін'юсту як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його приватноправового характеру. Зазначене відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному, зокрема, у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) та від 27 листопада 2019 року у справі № 815/1915/18 (провадження № 11-947апп19). За матеріалами справи власниками земельних ділянок, щодо державної реєстрації права оренди яких існує спір, є фізичні особи. Зазначені фізичні особи є власниками земельних ділянок та не мають статусу підприємців. Саме з цих підстав справа у цьому спорі не відноситься до юрисдикції господарських судів відповідно до пунктів 6, 13 частини 1 статті 20 ГПК України, як про це помилково вказав суд апеляційної інстанції, та має розглядатись за правилами цивільного судочинства згідно зі статтею 19 ЦПК України. Звідси Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що цей спір не може розглядатись у порядку господарського судочинства. Проте судом першої інстанції не було враховано, що цей спір є спором про право цивільне, тобто має приватноправовий характер, а також належний суб'єктний склад сторін цього спору, до якого відносяться й власники земельних ділянок (фізичні особи), які є сторонами (орендодавцями) договорів, укладених ними з позивачем та третьою особою, та не є фізичними особами - підприємцями.

Апеляційний суд встановив, що предметом позову у справі є визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України. Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою ПОСП "Сидори" з наказом Міністерства юстиції України про скасування реєстраційних дій щодо державної реєстрації за позивачем права оренди земельної ділянки. Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача. Власниками земельних ділянок, щодо державної реєстрації права оренди яких існує спір, є фізичні особи, які не мають статусу підприємців.

За таких обставин, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про те, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аргумент касаційної скарги про те, що апеляційним судом при винесенні оскарженої постанови не було ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16; від 27 листопада 2019 року у справі № 815/1915/18; від 12 лютого 2020 року у справі № 1840/3241/18; від 12 лютого 2020 року у справі № 2140/1950/18 про те, що спір має розглядатися судами господарської юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору, з урахуванням предмету позову, необґрунтовані і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частинами 5 та 6 статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року у справі за позовом приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Сидори" до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, товариство з обмеженою відповідальністю "Еліта-2010", фермерське господарство "Пролісок ", фермерське господарство "Дари Ланів", про визнання незаконним і скасування наказу № 728/5 від 15 березня 2018 року - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко