Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.05.2019 року у справі №761/6776/17

Ухвала

23 травня 2019 року

м. Київ

справа № 761/6776/17

провадження № 61-9792ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про визначення порядку користування квартирою, що є спільною власністю,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином: виділити у її користування житлову кімнату площею 16,4 кв. м разом з коморою площею 1,7 кв. м, що відповідає її частці у праві власності на квартиру; виділити у користуванні ОСОБА_1 житлову кімнату площею 16,5 кв. м з балконом площею 0,9 кв. м та комору 2,1 кв. м; в загальному користуванні залишити: кухню площею 9,0 кв. м, ванну кімнату площею 2,10 кв. м, вбиральню площею 1,00 кв. м, коридор площею 13,10 кв. м; зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні кімнатою площею 16,4 кв. м разом з коморою площею 1,7 кв. м шляхом звільнення даних приміщень від належних їй речей, прибирання шафи та повернення дверей у кімнату площею 16,4 кв. м; зобов'язати Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються у квартиру (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) відповідно до встановленого порядку користування квартирою.

Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовано тим, що вона є власником 7/16 частин квартири АДРЕСА_1 3/8 частини з яких належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Восьмою київською державною нотаріальною конторою 19 лютого 2009 року, інша 1/16 частина квартири належить їй згідно з договором дарування. Решта 9/16 частин вказаної квартири належать на праві власності ОСОБА_1, яка зареєстрована та проживає у цій квартирі. Внаслідок неправомірних дій відповідача, яка вчиняє перешкоди у користуванні даним приміщенням, вона позбавлена можливості реалізувати своє право власності на належну їй частку у квартирі, а тому ОСОБА_2 просила задовольнити позов.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином: виділено у користування ОСОБА_2 житлову кімнату площею 16,4 кв. м з коморою площею 1,7 кв. м; у користування ОСОБА_1 виділено житлову кімнату площею 16,5 кв. м з балконом площею 0,9 кв. м та комору площею 2,1 кв. м; в загальне користування залишено: кухню площею 9,0 кв. м, ванну кімнату площею 2, І0 кв. м, вбиральню площею 1,00 кв. м, коридор площею 13,10 кв. м. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

13 травня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у цій справі є визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", тобто після 15 грудня 2017 року.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Київського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про визначення порядку користування квартирою, що є спільною власністю.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук