Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.03.2020 року у справі №450/1830/16

Ухвала

20 березня 2020 року

м. Київ

справа № 450/1830/16-ц

провадження № 61-5109ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 20 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила: визнати недійсним договір, на підставі якого було відчужено автомобіль Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладений 10 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2; провести поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, виділивши ОСОБА_1 автомобіль Honda Accord, стягнувши з нього на її користь 1/2 частину вартості цього автомобіля; витребувати у ОСОБА_4 вищевказаний автомобіль у спільну сумісну власність її та ОСОБА_1.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 20 січня 2020 року (повний текст якої складено 30 січня 2020 року) апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 березня 2019 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 112 660 грн в якості компенсації вартості 1/2 частки автомобіля Honda Accord, 2005 року випуску, кузов НОМЕР_2, як частки у спільному майні подружжя.

У березні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 20 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 20 січня 2020 року на підставі пункту 1 частини 2 статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв'язку з тим, що касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.

13 березня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повторно подали засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 20 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає у запобіганні безладного руху в судовому процесі.

Оскільки ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 20 січня 2020 року, яка повторно оскаржується заявниками цією касаційною скаргою, то у відкритті касаційного провадження в цій справі необхідно відмовити.

Водночас суд роз'яснює, що відповідно до частини 1 , пункту 1 частини 2 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання заявників про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного суду від 20 січня 2020 року до закінчення касаційного провадження.

Керуючись пунктом 3 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 20 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов