Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.07.2018 року у справі №569/2664/17

Ухвала

09 липня 2018 року

м. Київ

справа № 569/2664/17

провадження № 61-38405ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 10 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія", про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - ПрАТ "УПСК") про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що 28 жовтня 2016 року ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки "Volksvagen "Caravelle", державний номерний знак НОМЕР_1, при проїзді нерегульованого перехрестя, не переконався у можливості безпечного виконання ним вищевказаного маневру та не надав перевагу у русі автомобілю марки "BMW 330XD", номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який рухався у своїй смузі руху по головній дорозі, чим порушив п.10.2 Правил дорожнього руху, що призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди, у результаті якої обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 листопада 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

У зв'язку з вищенаведеним, ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_1 36 077 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

14 червня 2017 року ОСОБА_1 подано до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Вимоги зустрічного позову мотивовано тим, що ОСОБА_1 було надано ОСОБА_2 грошові кошти на відновлення пошкодженого транспортного засобу на загальну суму 20
400,00 грн, які ОСОБА_2 зобов'язувався повернути після отримання страхового відшкодування, але не повернув. Тому, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь указані грошові кошти.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Рівненської області від 10 травня 2018 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 36 077,00 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

13 червня 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 10 травня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить указані судові рішення скасувати та передати справу на новий судовий розгляд.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1 та 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд вважає, що ця справа є малозначною в силу своїх властивостей, при цьому враховує характер правовідносин у яких виник спір, предмет та ціну позову.

Крім того, при визначенні справи малознаною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 10 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія", про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак