Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.04.2021 року у справі №359/8450/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 359/8450/20

провадження № 61-5150ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М.

М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, підписаною адвокатом Говдьом Русланом Миколайовичем, на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2020 року про забезпечення позову та на постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа акціонерне товариство "Правекс Банк" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та об'єкта незавершеного будівництва, визнання права власності на об'єкти нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1, третя особа ПАТ "Правекс Банк" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, а також визнати за нею право власності на вказані об'єкти нерухомого майна.

Разом із позовом ОСОБА_2 подала клопотання про забезпечення позову, в якому просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220880901:01:001:0199, площею 0,1193 га, та об'єкт незавершеного будівництва в с. Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області, заборонивши іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна.

Заява обґрунтована тим, що вказане майно, яке належало на праві власності ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу, з порушенням Закону України "Про іпотеку" та без волі ОСОБА_2 відчужено АТ "Правекс Банк" на користь ОСОБА_3, який здійснив продаж спірного майна ОСОБА_1.

Ураховуючи, що ОСОБА_1 проводяться роботи щодо перебудови об'єкта незавершеного будівництва, оскільки на території знаходяться будівельні матеріали, існує ризик видозміни спірного майна, що ускладнить виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2020 року в складі судді Борця Є. О., залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року в складі колегії суддів Нежури В. А., Березовенка Р. В., Лапчевської О. Ф., заяву задоволено частково, накладено арешт на об'єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1193 га з кадастровим номером 3220880901:01:001:0199 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану в с. Велика Олександрівка Бориспільського району.

У задоволенні заяви в частині вимоги про заборону іншим особам вчиняти будь-які дії щодо цих об'єктів нерухомого майна відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Накладення арешту на вказані об'єкти нерухомого майна повністю виключає можливість їх відчуження у власність інших осіб, що свідчить про відсутність потреби у додатковій забороні іншим особам вчиняти дії щодо об'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки.

Апеляційний суд відхилив доводи про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_1 планує відчуження спірного майна, оскільки заходи забезпечення позову є тимчасовими і не передбачають вирішення спору по суті та виключають в даному випадку завдання відповідачу будь-яких збитків та порушення його прав, натомість спроможні запобігти порушенню прав позивача в разі задоволення майбутнього позову.

25 березня 2021 року ОСОБА_1 через свого представника засобами поштового зв'язку подав касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив скасувати їх як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки:

- суд першої інстанції до відкриття провадження у справі не може посилатися на зміст позовної заяви та доданих до неї доказів у випадку розгляду заяви про забезпечення позову;

- заява не містить предмет та ціну позову, а тому суд першої інстанції повинен був повернути таку заяву;

- не встановлено, що спірне майно належало позивачу;

- суди в порушення статті 13 ЦПК України вийшли за межі фактичних обставин справи.

Відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Суди встановили, що 13 березня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯЕ № 602661 від 03 жовтня 2007 року, право власності на земельну ділянку площею 0,1193 га зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі вказаного договору.

Згідно договору іпотеки № 6-004/07Р від 13 березня 2007 року ОСОБА_2 передала в іпотеку земельну ділянку площею 0,1193 га.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №222852173 від 07 вересня 2020 року та №231134029 від 05 листопада 2020 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об'єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 та на оскаржувану земельну ділянку площею 0,1193 га з кадастровим номером undefined з цільовим призначенням для

будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану в с. В. Олександрівка Бориспільського району.

Крім того, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні записи про обтяження вказаних об'єктів нерухомого майна.

У частині 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що "умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Встановивши наявність підстав для забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на спірне майно.

Посилання на те, що суди при розгляді заяви в порушення статті 13 ЦПК України вийшли за межі фактичних обставин справи, не беруться до уваги, оскільки позивачем заявлено вимогу про накладення арешту та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо спірного майна, й суди розглянули такі вимоги.

Доводи про те, що суд першої інстанції до відкриття провадження у справі не може посилатися на зміст позовної заяви та доданих до неї доказів у випадку розгляду заяви про забезпечення позову, не беруться до уваги, оскільки розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Доводи касаційної скарги про порушення норм процесуального права не заслуговують на увагу, оскільки не призвели до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Ураховуючи викладене, підстави вважати, що суди допустили порушення норм процесуального права, відсутні.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування.

Керуючись частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, підписаною адвокатом Говдьом Русланом Миколайовичем, на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2020 року про забезпечення позову та на постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Крат

М. М. Русинчук