Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.10.2020 року у справі №753/17033/19

Ухвала

18 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 753/17033/19

провадження № 61-14069св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 грудня 2019 року

в складі судді Комаревцевої Л. В. та постанову Київського апеляційного суду

від 12 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т.

Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, у якому просив стягнути з відповідачів на свою

користь 12 504 317,00 грн в рахунок відшкодування спричинених йому

в 2016 році збитків, завданих недобросовісним застосуванням відповідачами процесуальних прав та заходів забезпечення позову у вигляді арешту на 12/100 частини садового будинку АДРЕСА_1,

що належать ОСОБА_1 та арешту на 40/100 частини вказаного садового будинку, що належали ОСОБА_5.

На обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що у жовтні 2013 року відповідачі звернулися до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про зобов'язання не чинити перешкоди

в користуванні майном, визнання права сервітуту, зобов'язання вчинити дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди та просили стягнути

з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 майнову шкоду в розмірі 390 633,36 грн; з ОСОБА_5 на користь кожного з позивачів моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн; та на користь ОСОБА_3 майнову шкоду

в розмірі 66 686,19 грн. 19 лютого 2014 року на підставі ухвали суду на майно позивача та його батька ОСОБА_5, а саме на 12/100 та 40/100 частин садового будинку АДРЕСА_1 накладено арешт за заявою ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

У вересні 2015 року у зв'язку з відмовою позивачів від позову в частині вимог

до ОСОБА_5 закрито провадження. Вжиті заходи забезпечення позову відносно ОСОБА_5 до цього часу діють, а відповідачі не скасували свій арешт на майно.

Такими діями відповідачів було порушено право позивача

як спадкоємця померлого ОСОБА_5 на оформлення та розпорядження спадщиною, оскільки незаконно діючий арешт унеможливив ОСОБА_1 відповідно до статті 1261 ЦК України здійснити нотаріальне оформлення спадщини на майно померлого батька та продати успадковане майно для отримання доходу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що підстав для застосування статей 22, 1166 ЦК України немає, оскільки сторони відповідно до статті 12 ЦК України вільні у здійсненні цивільних прав, вини відповідачів у не скасуванні заходів забезпечення позову немає, процесуальні правовідносини, пов'язані з розглядом справи №753/17184/13 між сторонами не було припинено на момент звернення позивача до суду з даним позовом і спір розглядається з початку у зв'язку

із скасуванням рішень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстави оскарження

У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду,

в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права, не дослідили і не встановили всіх обставин справи, які мають важливе значення для справедливого, правильного і всебічного вирішення справи, унаслідок чого рішення судів є незаконними

та необґрунтованими.

Суди не надали оцінки діям відповідачів, оскільки після відмови від позову відповідачі не мали права використовувати безпідставний захід забезпечення неіснуючого позову (арешт), оскільки він порушував права позивача, суперечив вимогам статті 13 ЦК України і статті 27 ЦПК України.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі ОСОБА_1 зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права

в подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2020 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено про необґрунтованість доводів касаційної скарги. Вважає,

що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи

та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Разом із відзивом ОСОБА_2 подав до суду клопотання про закриття касаційного провадження, оскільки суд апеляційної інстанції правомірно застосував висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 216/5361/16-ц.

Отже, апеляційний суд переглянув рішення суду першої інстанції відповідно до висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Також ОСОБА_2 подав клопотання про розгляд справи в судовому засідання із викликом сторін для надання пояснень у справі.

Крім того, у січні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду додаткові пояснення у яких просив вирішити питання про закриття провадження у справі.

У грудні ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відповідь на відзив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду м. Києва.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року у справі № 753/17184/13, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва

від 28 квітня 2014 року, у справі № 753/17184/13, заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_5 на праві власності, зокрема, 40/100 частини будинку АДРЕСА_2, а також накладено арешт на нерухоме майно,

що належить ОСОБА_1 на праві власності, зокрема, 12/100 частини будинку АДРЕСА_2.

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсон складено актовий запис № 383.

03 січня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Нестерович О. І. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 04 вересня 2015 року провадження у справі № 753/17184/13 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні майном, визнання права сервітуту, зобов'язання вчинити дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди в частині позовних вимог до ОСОБА_5 закрито у зв'язку з відмовою позивачів від позову.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року

у справі № 753/17184/13 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_7 про відшкодування витрат на усунення недоліків товару, зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні майном, визнання права сервітуту відмовлено.

25 липня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 укладено попередній договір, відповідно до якого сторони домовились про те, що ОСОБА_1

до 20 серпня 2016 року повинен зібрати необхідний пакет документів на об'єкт нерухомого майна - 12/100 частин садового будинку АДРЕСА_2.

Згідно із платіжним дорученням № 2276-63 від 25 липня 2016 року ОСОБА_8 перерахувала кошти згідно договору купівлі-продажу 12/100

від 15 липня 2016 року.

08 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме 40/100 частин садового будинку будинку АДРЕСА_2.

У судовому засіданні ОСОБА_1 надав платіжне доручення № 1

від 08 серпня 2016 року про перерахування коштів ОСОБА_8 згідно попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08 серпня 2016 року в розмірі 750 000,00 грн.

19 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 укладено договір про внесення змін і доповнень до попереднього договору, зокрема, внесено зміни щодо дати надання ОСОБА_1 необхідних документів для вчинення правочину в строк до 26 серпня 2016 року.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року повернуто ОСОБА_1 заяву про скасування заходів забезпечення позову, вжитих

на підставі ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 19 лютого 2014 року, оскільки відповідно до пункту 7 частини 1 статті 301 глави 1 розділу 5 ЦПК України до повноважень апеляційного суду не входить скасування заходів забезпечення позову, вжитих під час розгляду справи судом першої інстанції.

Питання щодо скасування заходів забезпечення позову апеляційний суд вправі вирішувати в порядку перегляду.

Листом за вих. № 33/02-21 від 30 серпня 2016 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Антоновою Н. В. відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме у посвідченні договору купівлі-продажу 12/100 частин спірного садового будинку, оскільки при перевірці наявності заборон відчуження та арештів було виявлено запис про накладення арешту на частину будинку.

08 жовтня 2016 року згідно з розпискою ОСОБА_8 отримано

від ОСОБА_1 500 000,00 грн.

08 жовтня 2016 року згідно з розпискою ОСОБА_8 отримано

від ОСОБА_1 750 000,00 грн.

21 грудня 2017 року за вих. № 586/02-31 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Нестеровою О. І. відмовлено ОСОБА_1

у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_5, оскільки на спадкове майно накладено арешт на підставі ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 19 лютого 2014 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно тоді, коли відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України).

У пункті 4 частини 1 статті 396 ЦПК України зазначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає

за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Аналіз пункту 4 частини 1 статті 396 ЦПК України свідчить, що якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права

у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку), то касаційне провадження закривається.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі -

ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилом частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 155 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову

у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпечення позову.

Відповідно до положень частин 1 , 2 та 3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку

зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби

її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності. Відсутність одного

з елементів складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Отже, відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено

на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Частинами 1 та 6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених Частинами 1 та 6 статті 81 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному

та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Установивши, що належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог у цій справі, зокрема завдання майнової шкоди внаслідок вжиття заходів забезпечення позову та вини відповідачів, позивач не надав, процесуальні правовідносини між сторонами, пов'язані з розглядом справи №753/17184/13, не припинені на момент звернення позивача до суду з даним позовом і спір розглядається з початку у зв'язку із скасуванням рішень, тому суди зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 лютого 2020 у справі № 216//5361/16-ц (провадження № 61-2600св19),

від 21 жовтня 2019 року у справі № 330/1420/16-ц (провадження № 61-30493св18).

Таким чином, Верховний Суд у своїх постановах вже неодноразово викладав висновки щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, підстав відступати від яких Верховний Суд не вбачає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням того, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини 2 статті 389 ЦПК України Верховним Судом встановлено, що існують висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права

у подібних правовідносинах і суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції відповідно до таких висновків, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження.

Клопотання ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження необхідно задовольнити, а касаційне провадження у цій справі закрити.

Щодо клопотання про розгляд справи в судовому засідання із викликом сторін

Згідно частини 1 статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У частині 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо частині 13 статті 7 ЦПК України не передбачено повідомлення учасників справи.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що попередній розгляд справи у суді касаційної інстанції проводиться без повідомлення учасників справи. З огляду на викладене у задоволенні клопотань слід відмовити.

Керуючись статтями 7, 260, 396, 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про касаційний розгляд справи № 753/17033/19-ц в судовому засіданні з викликом сторін.

Клопотання ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження задовольнити.

Закрити касаційне провадження у справі № 753/17033/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду

від 12 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню

не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська