Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.02.2019 року у справі №295/6851/17

УХВАЛА

11 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 295/6851/17

провадження № 61-2900ск19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Олійник А. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Усика Г. І.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Житомирського апеляційного суду від 09 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальність "САВ-Транс" про визнання дій неправомірними, відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій неправомірними, відшкодування майнової та моральної шкоди. Позов обґрунтовано тим, що він є інвалідом другої групи та має пільги на транспортне обслуговування. 05 травня 2017 року близько 07.25 год водій автобуса "Житомир-Калинівка", державний номер № НОМЕР_1, який прямував маршрутом 158-а та обслуговується Товариством з обмеженою відповідальність "САВ-Транс" (далі - ТОВ "САВ-Транс") відмовив йому у безоплатному перевезенні. Відмову водія мотивовано тим, що такою пільгою користуються лише учасники АТО та інваліди першої групи, у зв'язку з чим позивач був вимушений придбати квиток. Посилаючись на те, що водій змусив його заплатити за проїзд, оскільки існувала загроза спричинення йому тілесних ушкоджень, просив суд визнати дії перевізника - ТОВ "САВ-Транс" такими, що систематично та грубо порушують законодавство у галузі перевезення пасажирів, принижують їх честь і гідність, стягнути 8,00 грн у відшкодування майнової та 10
000,00 грн - моральної шкоди, зобов'язати організатора та замовника перевезень - Житомирську обласну адміністрацію розірвати договір на надання та здійснення пасажирських послуг з перевізником ТОВ "САВ-Транс" та притягнути водія маршруту 158-А "Житомир-Калинівка" №15-61 до адміністративної відповідальності.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 23 червня 2017 року відмовлено у відкритті провадження в частині позову про зобов'язання організатора та замовника перевезень - Житомирську обласну адміністрацію розірвати договір на надання та здійснення пасажирських послуг з перевізником ТОВ "САВ-Транс" та притягнення водія маршруту 158-А "Житомир-Калинівка" №15-61 до адміністративної відповідальності.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27 листопада 2018 року у позові відмовлено.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 09 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Богунського районного суду м.

Житомира від 27 листопада 2018 року залишено без змін.

05 лютого 2019 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 09 січня 2019 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судом процесуального права, зокрема апеляційний суд не встановив належним чином обставини справи та не взяв до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 "Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту" (далі - Правила № 176).

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Перевіряючи обставини справи, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_4 є інвалідом 2 групи загального захворювання довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2, виданого 26 грудня 2007 року.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Статтею 42 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідно до Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі. Інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину-інваліда), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня. Пільгове перевезення інвалідів здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України "Про транспорт". Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт"автобусний маршрут міський-це автобусний маршрут, який не виходить за межі території населеного пункту; автобусний маршрут приміський-автобусний маршрут, який з'єднує населені пункти і протяжність якого не перевищує 50 км"; автобусний маршрут міжміський - автобусний маршрут, який з'єднує населені пункти і протяжність якого перевищує 50 км.

Судом встановлено, що позивач посилався на те, що він сів у селі Левків на автобус маршрутом Калинівка-Житомир та заплатив за проїзд 8,00 грн. Однак, проїзд маршрутним автобусом по місту Житомиру становить 5,00 грн.

Перевіряючи обставини справи, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_4 оскаржує факт відмови у наданні йому пільгового проїзду не у міському, а у приміському пасажирському транспорті, оскільки він їхав із села Левків до міста Житомир.

Зазначений маршрут не відноситься до міських маршрутів.

Відповідно до підпункту 10 пункту 145 Правил № 176 перевізник зобов'язаний здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким, згідно з законодавством, надано пільги щодо плати за проїзд.

Пасажир зобов'язаний мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, а за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення чи довідку, на підставі якої надається пільга (стаття 41 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Перевіряючи обставини справи, апеляційним судом встановлено, що з наданої позивачем копії квитка на автобус Типу ПА-я №195831 вартістю 8,00 грн неможливо встановити дату, маршрут та особу, яка його придбала. Доказів того, що відповідач втручався у продаж таких квитків матеріали справи не містять.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постійною колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не встановлено порушень вимог цивільного процесуального закону судом апеляційної інстанції щодо з'ясування обставин справи. Тому доводи заявника щодо не встановлення належним чином обставин справи є безпідставними.

З огляду на те, що доводи та аргументи, наведені ОСОБА_4 у касаційній скарзі не дають підстав для висновків про незаконність оскаржуваного судового рішення, оскільки правильне застосовування судом апеляційної інстанції норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , пунктом 2 частини 4 , частинами 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Житомирського апеляційного суду від 09 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальність "САВ-Транс" про визнання дій неправомірними, відшкодування майнової та моральної шкодивідмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. О. Кузнєцов

Г. І.Усик