Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.04.2020 року у справі №136/685/19

УХВАЛА

13 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 136/685/19

провадження № 61-5402ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В.

А., розглянувши касаційну скаргу Кредитної спілки "Істок" на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 29 листопада 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у справі за позовом Кредитної спілки "Істок" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У квітні 2019 року Кредитна спілка "Істок" (далі - КС "Істок") звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 07 червня 2018 року між КС "Істок" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ДКЖ-1074, відповідно до якого позичальник отримав кредит в сумі 24 000 грн на строк до 07 червня 2019 року, із відсотковою ставкою за користування кредитом 0,001 % річних. Плата за надання кредиту становить 36,16 грн щоденно. Позивач належним чином виконав умови договору передавши відповідачеві обумовлену договором суму грошових коштів.

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачем за кредитним договором № ДКЖ -1074 від 07 червня 2018 року між КС "Істок" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № ДКЖ-1074 ДП1, відповідно до якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати усім своїм майном за повне та своєчасне виконання умов передбачених договором споживчого кредиту № ДКЖ-1074 від 07 червня 2018 року.

ОСОБА_1 не в повному обсязі здійснював оплату за кредитним договором, тому 26 грудня 2018 року сторонами внесено зміни до кредитного договору шляхом укладення додаткової угоди № 1 до кредитного договору № ДКЖ-1074 від 07 червня 2018 року, відповідно до якої плата за кредитом визначена сторонами 144,65 грн щоденно.

Взяті на себе зобов'язання, ОСОБА_1 належним чином не виконав, тому станом на 08 квітня 2019 року утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 42 992 грн, з яких: заборгованість за основною сумою кредиту - 14 298,93 грн; заборгованість за платою - 15 512,83 грн; заборгованість по відсотках - 0,20
грн; інфляційні нарахування - 685,68 грн; 100% відсотків річних, згідно з статтею 625 ЦК України та пункту 4.7.3. кредитного договору - 8 494,37 грн; штраф - 4 000 грн, які позивач просив суд стягнути достроково в солідарному порядку з відповідачів, а також вирішити питання судових витрат.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 29 листопада 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь КС "Істок" в солідарному порядку заборгованість за договором споживчого кредиту № ДКЖ-1074 від 07 червня 2018 року (станом на 08 квітня 2019 року) за основною сумою кредиту в розмірі 14 298,93 грн, інфляційні нарахування в розмірі 328,87 грн, судовий збір - 653,14
грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 29 листопада 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення.

Позов КС "Істок" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КС "Істок" заборгованість за договором про споживчий кредит № ДКЖ - 1074 від 07 червня 2018 року (станом на 08 квітня 2019 року) за основною сумою (тілом) кредиту в розмірі 7 500 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КС "Істок" судові витрати зі сплати судового збору з кожного по 167,61 грн.

19 березня 2020 року КС "Істок" направила засобами поштового зв'язку до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 29 листопада 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Заявник зазначив, що дана справаоскаржується з підстав, передбачених підпунктами "а " та "в" пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У касаційній скарзі КС "Істок" посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судами не взято до уваги постанову Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 127/13998/17. Крім цього, заявник зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для кредитної спілки.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 102
грн.

Ціна позову в цій справі становить 42 992 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 250 = 525 500 грн).

Наведені у касаційній скарзіобставини, передбачені підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у судовому рішенніВерховного Суду, на якепосилається заявник, встановлені обставини, які не є тотожними обставинам, встановленим судами в цій справі, а тому викладені у цьомусудовому рішеннівисновки не підлягають беззастережному застосуванню у цій справі.

КС "Істок" не обґрунтувала наведену обставину, передбачену підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України та не підтвердила зазначене належними доказами. Незгода заявника з оскаржуваним судовим рішенням в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституцій України, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ухвалив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Кредитної спілки "Істок" на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 29 листопада 2019 рокута постанову Вінницького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у справіза позовом Кредитної спілки "Істок" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук