Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.06.2019 року у справі №359/2792/18

УХВАЛА

24 травня 2019 року

м. Київ

справа № 359/2792/18

провадження № 61-9337 ск 19

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2019 року та на постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором підряду,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом та просив стягнути з відповідача на свою користь 184 934,53 грн заборгованості за договором підряду, 40 713,45 грн штрафу за порушення строків оплати послуг, 46
473,91 грн інфляційні збитки, 5563,22 грн 3 % річних від простроченої суми, а всього - 277 685,11 грн.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2019 року в складі судді Журавського В. В., залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року в складі колегії суддів Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А., позов задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 166 779,24 грн заборгованості за договором підряду № 060416 від 06 квітня 2016 року. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

07 травня 2019 року ФОП ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скарга на вказані судові рішення.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Малозначними є справи, в яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункти 1, 2 частини 6 статті 19 ЦПК України).

Предметом позову в даній справі є майнова вимога про стягнення заборгованості за договором підряду, штрафу за порушення строків оплати послуг, інфляційні збитки та 3 % річних від простроченої суми, ціна якої не перевищує п'ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Дана справа є справою незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України, а тому з урахуванням предмету позову, характеру спірних правовідносин, складності справи Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з вимогами пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, держави-члени Ради Європи мають вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року), Azyukovska v. Ukraine (Азюковська проти України) від 09 жовтня 2018 року.

З огляду на викладене та відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389, пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження в даній справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 274, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2019 року та на постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Антоненко