Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.08.2019 року у справі №278/1871/17

Ухвала

Іменем України

14 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 278/1871/17

провадження № 61-14676ск19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 липня 2019 року у складі судді: Микитюк О. Ю., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 29 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з указаною ухвалою суду першої інстанції у червні 2019 року ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Оскарженою ухвалою Житомирського апеляційного суду від 08 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 29 травня 2019 року повернуто.

При поверненні апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції керувався пунктом 4 частини 5 статті 357 ЦПК України та вважав, що статтею 353 ЦПК України визначений вичерпний перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду першої інстанції і ухвала про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до цього переліку не входить.

30 липня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 липня 2019 року, у якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нову постанову, якою прийняти до розгляду апеляційну скаргу. При цьому посилається на порушення судом норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована незгодою ОСОБА_1 із ухвалою суду першої інстанції про залишення його заяви про перегляд заочного рішення без розгляду.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

У частині 4 статті 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому частині 4 статті 287 ЦПК України.

Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскарженні в апеляційному порядку окремо від рішення суду визначено у частині 1 статті 353 ЦПК України.

Згідно із пунктом 4 частини 5 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, зокрема, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 761/23218/17 (провадження № 14-172цс19) вказано, що "обмеження права на апеляційне оскарження ухвал окремо від рішення щодо суті спору є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати безперспективність такого оскарження. Передбачені процесуальним законом обмеження права на окреме оскарження судових рішень, в тому числі з підстав порушення правил предметної юрисдикції щодо ухвали суду першої інстанції про залишення без розгляду вказаної заяви про перегляд заочного рішення не нівелюють для учасника судового процесу можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ настільки, щоб завдати шкоди самій суті цього права".

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) зроблено висновок, що "право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення".

Встановивши, що ухвала Житомирського районного суду Житомирської області від 29 травня 2019 року про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення не підлягає оскарженню окремо від заочного рішення суду, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув апеляційну скаргу.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков