Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.06.2020 року у справі №337/2372/19

Ухвала

12 червня 2020 року

м. Київ

справа № 337/2372/19

провадження № 61-8459cк20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є.

В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 30 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми богу за договором позики у розмірі 5 000 доларів США та відсотків у розмірі 16,3 доларів США.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2019 року замінено ОСОБА_3 на ОСОБА_2.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2020 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу 5 000
(п'ять тисяч) доларів США за договором позики та 16 доларів США 3 центи - три відсотки річних. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 30 квітня 2020 року рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму 40 000,00 грн заборгованості за договором позики та 128,22
грн - три відсотки річних, а всього 40 128,22 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

29 травня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 30 квітня 2020 року. ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права та просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Ціна позову у справі № 337/2372/19 становить 5 016,3 доларів США та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 337/2372/19 є малозначною у силу вимог закону.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що справа є малозначною, але касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суд першої інстанції за заявою позивача замінив його на іншу особу, яка не була присутньою в судовому засіданні та не подавала до суду будь-яких заяв або позовів. Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує, чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що оскільки питання заміни позивача відбулося у спосіб не передбачений чинним ЦПК України, чому не надав оцінки апеляційний суд, має виключний суспільний інтерес.

Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує, чому справа становить значний суспільний інтерес.

Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 30 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков