Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.03.2020 року у справі №751/5568/19

Ухвала

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 751/5568/19

провадження № 61-3227ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м.

Чернігова від 24 жовтня 2019 року у складі судді Цибенко І. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у складі колегії суддів:

Онищенко О. І., Іванової Г. П., Скрипки А. А.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у серпні 2019 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 травня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 серпня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття. Постановою державного виконавця Козелецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного рішення. Рішення відповідачем тривалий час не виконувалось. Лише 20 лютого 2019 року відбулось повне погашення заборгованості з виплати аліментів за січень 2019 року. ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2 допущено прострочення сплати аліментів на 32 дні, а тому на підставі статті 196 Сімейного кодексу України просила стягнути на свою користь пеню в розмірі 1 064,44 грн.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 січня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішуючи спір суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась з вини особи, яка відповідальна за відрахування аліментів за місцем роботи відповідача, тому відсутні підстави, передбачені частиною 1 статті 196 Сімейного кодексу України, для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки.

ОСОБА_1 17 лютого 2020 року засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у вищевказаній справі.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі-Закон № 460-IX).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law18~ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law19~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law20~.

Враховуючи те, що касаційна скарга подана 17 лютого 2020 року, тому вона підлягає розгляду відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції ~law21~.

Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Предметом позову у цій справі є стягнення пені за прострочення сплати аліментів, а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик