Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.10.2019 року у справі №358/258/18

Ухвала

Іменем України

04 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 358/258/18

провадження № 61-17478 ск 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В.

О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 11 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення суми збитків та суми моральної шкоди,

Встановив:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Богуславського районного суду Київської області із позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") про стягнення суми збитків у розмірі 390 216,07 грн та стягнення суми моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 10 листопада 2015 року Богуславським районним судом Київської області ухвалено рішення у цивільній справі № 358/1223/15-ц, відповідно до якого ОСОБА_1 поновлено на роботі з 06 травня 2015 року на посаді інженера групи метрології дільниці автоматизації виробництва та телемеханіки Богуславського промислового майданчика Золотоніського виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ "Черкаситрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз". 31 серпня 2017 року Богуславський районний суд Київської області ухвалив рішення, змінене постановою Київського апеляційного суду від 19 січня 2018 року, в цивільній справі № 358/630/17, відповідно до якого присуджено до стягнення з ПАТ "Укртрансгаз" на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку в розмірі 291 929,35
грн, суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 35 581,55 грн та суму моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

Заявник вважає, що у зв'язку із незаконним звільненням та неправомірною бездіяльністю відповідача щодо невиплати заробітної плати йому завдано збитки, оскільки він та його родина не змогли відпочивати в оздоровчих закладах, позивач недоотримав грошові кошти у вигляді премій, за період 2016 року - 2018 року, а також суми відсоткових надходжень від депозитних вкладів, які він міг би отримати, уклавши відповідний депозитний договір з банківською установою у період 2015 року - 2017 року, у випадку своєчасної та належної виплати йому заробітної плати.

У зв'язку із цим, позивач вважає, що його незаконне звільнення та несвоєчасна виплата заробітної плати мали наслідком завдання йому збитків, в тому числі й у вигляді упущеної вигоди, на загальну суму 390 216,07 грн.

Окрім цього, ОСОБА_1 вважає, що відповідні незаконні дії відповідача погрішили його соціально-психологічний стан, завдали йому душевних страждань та призвели до втрати ним нормальних життєвих зв'язків, що вимагало додаткових зусиль для організації його життя, у зв'язку із чим на думку позивача, йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 100 000,00 грн.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 11 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Богуславського районного суду Київської області від 11 квітня 2019 року залишено без змін.

25 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Богуславського районного суду Київської області від 11 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, зокрема, що АТ "Укртрансгаз" на підставі судових рішень визнано винним у незаконному звільненні позивача та невиплаті йому заробітної плати, що призвело до завдання збитків, в тому числі упущеної вигоди, у вигляді суми недоотриманих премій, неможливості пільгового відпочинку в закладах оздоровлення, а також неотримання додаткових доходів у вигляді сум відсотків від депозитних вкладів, яка загалом становить 390 216,07 грн, та у зв'язку із цим позивачу також завдано і моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як установлено Верховним Судом, рішенням Богуславського районного суду Київської області від 11 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки позивачем не обґрунтовано та не доведено завдання йому збитків, у тому числі у вигляді упущеної вигоди, а також не доведено завдання у зв'язку із цим моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується із відповідними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони відповідають нормам чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, а також фактичним обставинам справи, установленими судами на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів.

Як правомірно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, 10 листопада 2015 року Богуславським районним судом Київської області ухвалено рішення в цивільній справі № 358/1223/15-ц, згідно з яким ОСОБА_1 з 06 травня 2015 року поновлено на роботі на посаді інженера групи метрології дільниці автоматизації виробництва та телемеханіки Богуславського промислового майданчика Золотоніського виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ "Черкаситрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз".

31 серпня 2017 року Богуславський районний суд Київської області ухвалив рішення, змінене постановою Київського апеляційного суду від 19 січня 2018 року, в цивільній справі № 358/630/17, відповідно до якого присуджено до стягнення з ПАТ "Укртрансгаз" на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку в розмірі 291
929,35 грн, суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 35 581,55 грн, а також суму завданої моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 119 КЗпП України працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Згідно частини 3 статі 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Судами в оскаржуваних рішеннях установлено, що ОСОБА_1 11 травня 2015 року мобілізований до лав Збройних Сил України (далі - ЗСУ) для проведення антитерористичної операції у східній частині України і до цього часу перебуває на службі в ЗСУ за контрактом, та має право на гарантії, можливі грошові виплати та пільги, відповідно до Закону України "Про збройні сили України", "Про військовий обов'язок і військову службу" та Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та КЗпП України.

Однак, зазначеними нормами законодавства України не передбачено право працівника на отримання інших виплат, у тому числі премій, у тих розмірах, які отримують працівники на підприємстві, а також виплат від роботодавця на санаторно-курортне лікування у період перебування на службі в ЗСУ.

Ураховуючи вищезазначене, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача сум недоотриманих премій та сум компенсації упущеної можливості пільгового відпочинку в закладах оздоровлення.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають; наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Судами також правомірно відмовлено позивачу щодо стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, зокрема, сум відсотків від депозитних вкладів, оскільки ним не доведено розміру таких збитків, наявності відповідної протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між заявленою сумою цих збитків (упущеної вигоди) та можливою виною відповідача в їх заподіянні.

Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми моральної шкоди, у зв'язку із невстановленням наявності протиправної поведінки відповідача щодо позивача з підстав невиплати йому грошових коштів у вигляді сумі недоотриманих премій, неможливості пільгового відпочинку в закладах оздоровлення, а також додаткових доходів у вигляді сум відсотків від депозитних вкладів.

Колегія суддів погоджується із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, які правильно встановили фактичні обставини справи, дали належну оцінку зібраним доказам, правильно застосували закон, що регулює спірні правовідносини, та дійшли до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Що стосується доводів ОСОБА_1 про необхідність стягнення відповідних сум коштів у зв'язку із встановленням вини відповідача у його звільненні, то їх колегія суддів оцінює критично та звертає увагу заявника, що наявність даної обставини може бути лише одним із доказів, якими позивач обґрунтовуватиме заявлені ним у даній справі позовні вимоги, однак він не має преюдиційного значення для вирішення спору на користь позивача, оскільки при розгляді даної справи, зважаючи на зміст статті 77 81 ЦПК України, сторони, зокрема і позивач, зобов'язані доводити належними та допустимими доказами законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог. Однак, таких доказів на підтвердження відповідних вимог позивачем не надано.

Зазначені заявником у його касаційній скарзі інші аргументи, на підставі яких він вважає незаконними рішення Богуславського районного суду Київської області від 11 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, колегія суддів також вважає необґрунтованими та виключно його суб'єктивними судженнями, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій, та спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень.

Правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій відповідних норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, які виникли між сторонами у справі, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

У відповідності до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у випадку оскарження рішення суду в справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись частиною 1 статті 127, частиною 2 статті 390, пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 11 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення суми збитків та стягнення суми моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов