Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.03.2018 року у справі №753/12998/17

Ухвала

Іменем України

14 березня 2018 року

м. Київ

справа № 753/12998/17

провадження № 61-12446 ск 18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 14 лютого 2018 року за скаргою ОСОБА_4 на дії старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві МалівськоїНаталії Іванівни, заінтересована особа - ОСОБА_6,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із скаргою на дії старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Малівської Н. І. у виконавчому провадженні ВП № 50862412 від 25 квітня 2016 року, в якій з урахуванням уточнень до скарги просив: визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо негайного стягнення аліментів; визнати неправомірними дії державного виконавця щодо винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 7 червня 2017 року; зобов'язати начальника відділу державної виконавчої служби скасувати постанову державного виконавця від 7 червня 2017 року в частині стягнення боргу в розмірі 7 849 грн 94 коп. ; зобов'язати державного виконавця зробити перерахунок заборгованості по аліментах виходячи з розміру його пенсії та фактично стягнутої заборгованості.

Скарга мотивована тим, що державний виконавець допустив порушення вимог статей 2, 18, 28, 71 Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції з примусового виконання рішень та Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, а саме: вчасно не вчиняв виконавчі дії, що призвело до утворення заборгованості; щомісяця не здійснював розрахунок заборгованості по аліментам та не надавав його боржнику; не здійснював контроль за правильним і своєчасним відрахуванням аліментів; направив постанову про звернення стягнення на його пенсію на виконання лише через 14 місяців після відкриття виконавчого провадження при цьому не зазначив у постанові своє прізвище, ім'я та по батькові, та не виготовив необхідну кількість примірників; не направив йому копію вищевказаної постанови. Окрім того постанова державного виконавця від 7 червня 2017 року про звернення стягнення на його пенсію порушує статтю 46 Конституції України, оскільки з нього утримують більше, ніж 50% пенсії, внаслідок чого його дохід становить менше прожиткового мінімуму.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 14 лютого 2018 року, скаргу задоволено частково. Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Малівської Н. І. у виконавчому провадженні № 50862412 щодо визначення розміру заборгованості боржника ОСОБА_4 станом на 1 травня 2017 року в сумі 7 849 грн 94 коп., вказаного у постанові про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 7 червня 2017 року. У задоволенні іншої частини скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції оскаржувалась ОСОБА_4 лише в частині визнання неправомірних дій старшого державного виконавця щодо негайного стягнення аліментів по виконавчому провадженню ВП №50862412 від 25 квітня 2016 року, тому судом апеляційної інстанції у іншій частині не переглядалася.

Рішення судів мотивовані тим, що ОСОБА_4, знаючи про рішення Дарницького районного суду м. Києва від 9 лютого 2016 року про стягнення з нього на користь повнолітньої дочки ОСОБА_7 аліментів, відповідно до вимог закону повинен був і мав можливість добровільно його виконувати. Невчасним вчиненням виконавчих дій та нездійснення щомісячного розрахунку заборгованості за аліментами, права боржника не порушенні.

3 березня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 14 лютого 2018 року, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині незадоволених вимог та скасувати постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нову постанову, якою визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо негайного стягнення аліментів по виконавчому провадженню ВП № 50862412 від 25 квітня 2016 року.

При цьому ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що старший державний виконавець після відкриття 25 квітня 2017 року виконавчого провадження лише 7 червня 2017 року винесла постанову щодо звернення стягнення на доходи боржника та передала на виконання до органів пенсійного фонду, що стало підставою для утворення заборгованості.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GУMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

З урахуванням того, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду скарги ОСОБА_4 на дії державного виконавця не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, тому на підставі частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 14 лютого 2018 року за скаргою ОСОБА_4 на дії старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Малівської Наталії Іванівни, заінтересована особа - ОСОБА_6.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В.І. Журавель