Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.06.2018 року у справі №345/4232/17

УХВАЛА

12 червня 2018 року

м. Київ

справа № 345/4232/17

провадження № 61-25472ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2018 року та постановуАпеляційного суду Івано-Франківськоїобласті від 24 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за час прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 34 764,00 грн пені за час прострочення сплати аліментів.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4770,00 пені за прострочення сплати аліментів за період з 01 травня 2016 року по 31 жовтня 2017 рокута 439,00 грн витрат за надання правової допомоги. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківськоїобласті від 24 січня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

03 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2018 рокута постановуАпеляційного суду Івано-Франківськоїобласті від 24 січня 2018 року.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено що з 1 січня 2017 році прожитковиймінімум на одну працездатну особу становить 1600 грн.

З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України, суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

Предметом спору у зазначеній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 34 764,00 грн пені за час прострочення сплати аліментів, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховним Судом також ураховано, що судом першої інстанції розглянуто справу у порядку спрощеного позовного провадження і судові рішення постановлені після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", тобто після 15 грудня 2017 року.

Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, судом не встановлено і на такі не посилається заявник.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями Європейського суду з прав людини, висловленими у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані заявником рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2018 року та постановуАпеляційного суду Івано-Франківськоїобласті від 24 січня 2018 року постановлені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2018 рокута постановуАпеляційного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за час прострочення сплати аліментів відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. С. Олійник