Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.07.2020 року у справі №607/17347/19

Ухвала

13 липня 2020 року

м. Київ

справа № 607/17347/19

провадження № 61-9618ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 грудня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів у розмірі 27 390,83 грн.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 травня 2011 року вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 550,00 грн, щомісячно, починаючи із 08 квітня 2011 року до досягнення дитиною повноліття. За період з травня 2012 року по червень 2019 року відповідач не платив аліменти, внаслідок чого станом на 01 липня 2019 року виникла заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 24 686,31 грн. З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог ОСОБА_2 просила стягнути на свою користь з ОСОБА_1 неустойку за прострочення сплати аліментів за період з квітня 2011 року по червень 2019 року в розмірі 27 390,83
грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку за прострочення сплати аліментів в розмірі 27 390,83
грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що належними доказами доведено наявність заборгованості зі сплати ОСОБА_1 аліментів за період з 2011 року по липень 2019 року, а тому одержувач аліментів ОСОБА_2 має право на стягнення неустойки (пені) за кожен день прострочення в розмірі 27 390,83 грн - 100 % заборгованості.

ОСОБА_1 у червні 2020 року засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 грудня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року у вищевказаній справі, в якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Предметом позову у цій справі є стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Касаційна скарга та додані матеріали не містятьпосилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, заявником не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19 389 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 грудня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик