Історія справи
Ухвала КЦС ВП від 12.08.2021 року у справі №335/9183/20

Ухвала28 липня 2021 рокум. Київсправа № 335/9183/20провадження № 61-11620 ск 21Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2021 року всправі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,Встановив:У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з позовом до Запорізької міської ради, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Запорізької міської ради щодо невнесення змін до договору про оренду землі від 27 квітня 2016 року № 201605000100085 щодо пільг по сплаті орендної плати за землю передбачених пунктом
18 статті
20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та статею
281 Податкового кодексу України; зобов'язати Запорізьку міську раду внести зміни в договір оренди №201605000100085.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2020 року в цій справі - без змін.07 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2021 року.У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2021 року, і ухвалити нове рішення про задоволення позову.Дослідивши касаційну скаргу ОСОБА_1, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на наступне.
Згідно з частиною
3 статті
3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Стаття
129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).Згідно з пунктом
2 частини
3 статті
389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом
2 частини
3 статті
389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.Відповідно до частини
6 статті
19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.Згідно зі статтею
274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Як убачається з матеріалів касаційного провадження, предметом позову є визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.Верховний Суд урахував предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом
2 частини
6 статті
19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина
6 статті
19 ЦПК України належить до Загальних положень частина
6 статті
19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.Отже, відповідно до пункту
2 частини
3 статті
389 ЦПК України рішення судів першої та апеляційної інстанцій в даній справі не підлягають касаційному оскарженню.При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом
2 частини
3 статті
389 ЦПК України.Разом із цим, у касаційній скарзі заявник посилається на обставини, передбачені підпунктом в) пункту
2 частини
3 статті
389 ЦПК України та зазначає, що справа має виняткове значення для нього, оскільки стосується позбавлення його пільг наданих державою - зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.
Вказані доводи касаційної скарги не містять достатніх обґрунтувань для розгляду малозначної справи в касаційному порядку. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями у цілому не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.Відповідно до пункту
1 частини
2 статті
394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт
8 частини
2 статті
129 Конституції України, пункт
9 частини
3 статті
2 ЦПК України).Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття
17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням указаного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей
390 та
392 ЦПК України.На підставі викладеного та керуючись статтею
129 Конституції України, статтями
19,
394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судуУхвалив:Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.Судді: В. М. ІгнатенкоС. О. КарпенкоВ. А. Стрільчук