Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.08.2019 року у справі №204/1776/18

Ухвала

12 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 204/1776/18

провадження № 61-14868ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - адвоката Пац Євгенії Олегівни, на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про захист прав споживачів, посилаючись на те, що відповідачем протиправно утримуються кошти на її рахунку, що порушує право власності на користування власними грошовими коштами, тому вона просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в обслуговуванні карткового рахунку, зобов'язати ПАТ КБ "ПриватБанк" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні грошовими коштами шляхом негайного розблокування зазначеного рахунку, надання можливості зняти грошові кошти та стягнути з відповідача пеню за час блокування карткового рахунку у розмірі 19 524,88 грн.

Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо відмови в обслуговуванні карткового рахунку № НОМЕР_1, відкритого на ім'я ОСОБА_1.

Зобов'язано ПАТ КБ "ПриватБанк" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні ОСОБА_1 власними грошовими коштами, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 та обслуговується платіжною карткою № НОМЕР_1 в межах залишку грошових коштів у розмірі 3 922,68 грн шляхом негайного розблокування зазначеного рахунку, надання можливості зняти грошові кошти з карткового рахунку.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року - без змін.

У серпні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника АТ КБ "ПриватБанк" - адвоката Пац Є. О. на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2019 року, в якій вона, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі щодо вимог майнового характеру (стягнення пені за час блокування карткового рахунку) становить 19 524,88 грн, яка станом

на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн * 100 = 192 100 грн).

Крім того, позивачем було заявлено вимоги немайнового характеру (щодо визнання неправомірними дій щодо відмови в обслуговуванні карткового рахунку та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні грошовими коштами).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи та наявність чіткої й незмінної судової практики, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки представник АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат Пац Є. О. подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - адвоката Пац Євгенії Олегівни, на заочне рішення Красногвардійського районного суду м.

Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживачів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець