Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.01.2020 року у справі №185/1604/19

Ухвала

10 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 185/1604/19

провадження № 61-23172ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ (рішення) від 19 січня 2018 року фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) про звільнення її з роботи на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), поновити її на роботі на посаді продавця на торгівельному майданчику "Гулівер" в місті Павлограді з 19 січня 2018 року, стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2018 року по 01 лютого 2019 року в розмірі 38 400 грн.

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ (рішення) від 19 січня 2018 року ФОП ОСОБА_1 про звільнення ОСОБА_2 з роботи на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін. Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді продавця у ФОП ОСОБА_1 з 19 січня 2018 року. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 лютого 2018 року по 01 лютого 2019 року в розмірі 38 400 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1 536,80 грн

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2019 року - без змін.

19 грудня 2019 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, ФОП ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд за встановленою підсудністю.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року визнано наведені у клопотанні ФОП ОСОБА_1 причини пропуску строку на касаційне оскарження заочного рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року неповажними, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати належні і допустимі докази на їх підтвердження, а також сплатити судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 3 073,60 грн. Заявнику також було роз'яснено про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306303754743, заявник отримав вказану ухвалу 29 січня 2020 року.

Відповідно до частини 2 статті 393 Цивільного процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 393 Цивільного процесуального кодексу України, застосовуються положення частини 2 статті 393 Цивільного процесуального кодексу України (залишення заяви без руху та її повернення в разі неусунення недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Отримавши ухвалу Верховного Суду від 27 грудня 2019 року про залишення касаційної скарги без руху, заявник у відведений судом строк не виконав вимог цієї ухвали, не направив до Верховного Суду заяви про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, з наведеними в ній іншими підставами для поновлення цього строку та не сплатив судового збору за подання касаційної скарги, недоліків касаційної скарги не усунув, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження.

Тому касаційна скарга підлягає поверненню.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук