Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.12.2020 року у справі №754/11900/18

Ухвала

07 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 754/11900/18

провадження № 61-17246ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г.

В.,

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Деснянського районного суду м. Києва

від 22 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 05 жовтня 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення безпідставно набутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", Банк) звернулося до суду з указаним вище позовом.

Позовна заява мотивована тим, що 09 листопада 2012 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 8 000,00 грн. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Ураховуючи викладене, банк просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 117 118,16 грн, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 7 284,37 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитом у період з 09 листопада 2012 року по 30 вересня 2017 року - 109 833,79 грн.

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що Банк без відповідної правової підстави в односторонньому порядку списав (перерахував) з її іншого карткового рахунку, відкритого в АТ КБ "ПриватБанк" для отримання заробітної плати, грошові кошти у розмірі 41 432,42 грн на погашення простроченої заборгованості за кредитом та кожного місяця нараховував борг.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 січня 2020 року

у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 41 432,42 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 січня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту скасовано та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов Банку задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 7 284,37 грн заборгованості за кредитним договором від 09 листопада 2012 року. В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 січня 2020 року залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

19 листопада 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Києва

від 22 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 05 жовтня 2020 року (надійшла до суду 23 листопада 2020 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості по відсотками за користування кредитомта в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та

у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;

2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду;

4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Загальна ціна позовних вимог у даній справі становить 158 550,58 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 100 = 210 200,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону і окремого визнання її такою не потребує.

При цьому, згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Водночас, касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також справа має виняткове значення для Банку.

Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судами застосовано незмінну судову практику Верховного Суду, пославшись на відповідні судові рішення, а доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Крім того, аналіз судових рішень у справі та наведені заявником

у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що дана справа має виняткове значення для Банку.

Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки АТ КБ "ПриватБанк" подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 274, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення безпідставно набутих коштів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць