Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.08.2019 року у справі №759/7811/18

Ухвала

05 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 759/7811/18

провадження № 61-15106ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оріон" про зобов'язання вчинити пені дії,

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду

від 15 липня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме? сплати судового збору у розмірі 1 409,60 грн, оскільки пільг щодо сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу статтею 5 Закону України "Про судовий збір" не передбачено. Роз'яснено, що у разі невиконання у встановлений строк вимог ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1, якому заявник зазначає, що звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки в своїй уточненій позовній заяві від 22 березня 2019 року просив суд зобов'язати роботодавця поновити його на роботі та сплатити заробітну плату. На підтвердження вказаного заявником надано копію уточненої позовної заяви.

З оскаржуваних судових рішень та наданої заявником копії уточненої позовної заяви від 22 березня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовними вимогами про зобов'язання роботодавця скасувати наказ № 2 від 19 березня 2018 року "Про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 36 КЗпП України"; зобов'язання роботодавця поновити позивача на посаді керуючого будинку з 19 квітня 2018 року; зобов'язання роботодавця сплатити позивачу заробітну плату за період вимушеного прогулу, починаючи з 19 квітня 2018 року по день поновлення позивача на роботі з розрахунку проіндексованої середньомісячної заробітної плати; зобов'язання роботодавця надати суду довідку про індексовану заробітну плату позивача; зобов'язання роботодавця заробітну плату позивача за вимушений прогул провести по бухгалтерії помісячно, починаючи з

19 березня 2018 року до періоду поновлення на роботі з обов'язковою сплатою помісячно в Податкову службу єдиного соціального внеску.

Cтаттею 5 Закону України "Про судовий збір" установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (відповідно до преамбули Кодексом законів про працю України).

Згідно із частиною 1 статті 3 та статтею 4 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Так, відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції "Про захист заробітної плати" № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Відповідальність власника або уповноваженого ним органу у разі звільнення працівника без законної підстави або незаконного його переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, що тягне за собою поновлення працівника на роботі, та у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, встановлено статтею 235 КЗпП України, згідно з приписами якої працівникові виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників.

Водночас структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 30 січня 2019 року за наслідками розгляду справи № 910/4518/16.

Право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (МПП "Голуб" проти України, № 6778/05, ЄСПЛ, від

18 жовтня 2005 року).

Відповідно до частини 3 статті 185, частини 2 статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Оскільки заявником у встановлений судом строк, станом на 05 вересня

2019 року, не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 15 серпня

2019 року щодо усунення недоліків касаційної скарги, а саме - не сплачено судовий збір, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.

Повернення касаційної скарги заявнику не перешкоджає повторному зверненню із касаційною скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оріон" про зобов'язання вчинити пені дії, вважати неподаною та повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило