Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.03.2020 року у справі №686/27838/18

Ухвала

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 686/27838/18

провадження № 61-6309ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Ксьондзик Юрій Юрійович, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути аліменти на його утримання з ОСОБА_3 в розмірі 1/4 всіх видів її заробітку (доходу) пожиттєво та з ОСОБА_1 в розмірі 1/4 всіх видів його заробітку (доходу) пожиттєво на його утримання як непрацездатного батька.

Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовано тим, що він з 24 січня 1993 року перебував у шлюбі з ОСОБА_3. Вони є батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. В період сімейного життя вони з дружиною займалися підприємницькою діяльністю, придбали автомобіль, право власності на який було зареєстровано на ім'я дружини ОСОБА_3 і який дружина згодом відчужила їх сину без його на те згоди. На цей час значно погіршився його стан здоров'я, він має важкі хвороби, регулярно проходить стаціонарне лікування, потребує постійного підтримуючого лікування та додаткового лікування в період загострення хвороб, живе лише на невелику пенсію, яку витрачає на придбання ліків. З січня 2016 року йому встановлено ІІ групу інвалідності, пенсія по інвалідності виплачується в невеликому розмірі, інших доходів він не має. Згідно з договором дарування від 14 квітня 2017 року ним було подаровано сину ОСОБА_1 нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 для ведення бізнесу, яке згодом згідно з договором купівлі-продажу від 06 березня 2018 року він продав своїй тещі ОСОБА_4. Також, у 2017 році він подарував сину ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2. На даний час він проживає один в квартирі АДРЕСА_3, яка була йому подарована матір'ю. Змушений був продати власний автомобіль з метою оплатити вартість лікування. Відповідачі займаються підприємницькою діяльністю, в них залишилися активи, які були спільно нажиті, проте жодної допомоги йому не надають. Враховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 13 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовив.

Хмельницький апеляційний суд постановою від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 грудня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_1 скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/12 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 22 листопада 2018 року. В решті позову відмовив. В іншій частині рішення суду залишив без змін.

02 квітня 2020 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Ксьондзик Ю. Ю., подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Предметом позову у цій справі є стягнення аліментів з колишньої дружини та сина на утримання непрацездатного батька в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) пожиттєво, а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Касаційна скарга містить посилання на те, що розгляд даної справи в касаційному провадженні має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки в судовій практиці немає однозначного підходу до можливості стягнення аліментів із дитини-інваліда. А також, справа має виняткове значення для ОСОБА_1, оскільки він є інвалідом з дитинства та перебуває у вкрай скрутному майновому становищі. Крім того, у зв'язку з пандемією коронавірусу та запровадження Всеукраїнського карантинного режиму, а також, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СOVID-19", наразі він як фізична особа-підприємець взагалі не отримує жодних прибутків, а живе лише на одну пенсію в розмірі 1 400 грн. Суд апеляційної інстанції фактично дискримінував учасника справи за майновою ознакою, позбавивши останнього можливості належним чином забезпечувати свою сім'ю.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки посилання в касаційній скарзі на порушення судом норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваним судовим рішенням, та зводяться до переоцінки доказів, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Також, наведені заявником обставини не свідчать і про наявність підстав, передбачених підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, а доводи заявника полягають у його незгоді з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів. Незгода заявника з оскаржуваним судовим рішенням не є сама по собі обставиною, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення для учасника справи, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" ("Азюковська проти України") рішення від 09 жовтня 2018 року.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Зазначення у постанові Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 3 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Ксьондзик Юрій Юрійович, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило