Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.03.2021 року у справі №320/8141/18

Ухвала

Іменем України

01 березня 2021 року

м. Київ

справа № 320/8141/18

провадження № 61-1998ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С.

Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Скворцова Олена Володимирівна, на постанову Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Позовна заява мотивована тим, що 27 вересня 2017 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 розписку про те, що отримав у останнього в якості боргу грошову суму в розмірі 5
000 доларів США, яка станом на 25 вересня

2018 року за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) становить в еквіваленті 140 555,48 грн.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_2 просив суд стягнути

з ОСОБА_1 на свою користь борг за договором позики у розмірі 140 555,48 грн.

Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 березня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики від 27 вересня 2017 року в розмірі 140 555,48 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області

від 07 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено.

Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 березня 2019 року скасовано. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що у тимчасовому користуванні ОСОБА_1 перебував автомобіль марки Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1, який належав ОСОБА_2

22 вересня 2017 року вказаний автомобіль зник, у зв'язку з чим

ОСОБА_1 звернувся до поліції з заявою про зникнення транспортного засобу.

За фактом зникнення автомобіля між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт, під час якого останній повідомив, що автомобіль придбаний ним за 2 500 доларів США. У зв'язку з втратою автомобіля йому завдано шкоди, яку він оцінив у двократному розмірі та вимагав від ОСОБА_1 написання розписки, про те, що він взяв у борг 5
000 доларів США, які зобов'язався віддати до 27 жовтня 2017 року.

Договір позики не укладався, в розумінні фактичної передачі грошей, а розписка була надана, як гарантія компенсації за автомобіль.

За спричинену шкоду втратою автомобіля, ОСОБА_1 у рахунок боргу,

27 жовтня 2017 року повернув ОСОБА_2 2 000 доларів США та здійснив грошові перекази шляхом Western Union на суму 400 доларів США.

ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 2 400 доларів США в якості виконання зобов'язання, яке виникло між ними не внаслідок позики, а за рахунок відшкодування втраченого автомобіля.

Посилаючись на те, що розписка була написана ним під впливом тиску, ОСОБА_1 просив суд визнати договір позики (боргову розписку) недійсним.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області

від 13 квітня 2020 року зустрічний позов ОСОБА_1 об'єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_2 та присвоєно № 320/8141/18.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області

від 13 жовтня 2020 року позов ОСОБА_2 та зустрічний позов

ОСОБА_1 залишені без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1, будучи повідомленими належним чином про дату, час і місце проведення судового засідання, повторно не з'явилися в судове засідання, не надали заяви про розгляд справи без їх участі, тому позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_1 підлягають залишенню без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня 2020 року скасовано, справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, залишаючи позовну заяву ОСОБА_2 без розгляду, у зв'язку з повторною неявкою позивача належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, суд першої інстанції не врахував ту обставину, що фактично в судове засідання, яке було призначене на 06 серпня 2020 року, ОСОБА_2 не був належним чином повідомленим, оскільки судову повістку про виклик до суду не отримував, що підтверджується поштовим конвертом, який повернувся до суду першої інстанції без вручення. Отже, висновки суду про належне повідомлення ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи при поверненні судової повістки на 06 серпня 2020 року з відміткою про відсутність адресата, є передчасними, а вказана обставина не може свідчити про те, що позивач вибув з постійного місця проживання та відсутній за даною адресою.

Ухвала суду першої інстанції в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним до апеляційного суду не оскаржувалася.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат

Скворцова О. В., просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині залишення без розгляду первісних позовних вимог ОСОБА_2

до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики і в цій частині ухвалу суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Також до касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст постанови Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року отримано адвокатом Скворцовою О. В., яка діє в інтересах ОСОБА_3,11 січня

2021 року, що підтверджується відміткою на супровідному листі Запорізького апеляційного суду від 29 грудня 2020 року щодо направлення копії постанови від 23 грудня 2020 року на її адресу.

Відповідно до частин 2 , 3 статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ЦПК України.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, наявні підстави для його поновлення.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Суди встановили, що у жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 березня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто

з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики від 27 вересня 2017 року в розмірі 140 555,48 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області

від 07 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено.

Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 березня 2019 року скасовано. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області

від 13 квітня 2020 року зустрічний позов ОСОБА_1 об'єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_2 та присвоєно № 320/8141/18.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області

від 13 жовтня 2020 року позов ОСОБА_2 та зустрічний позов

ОСОБА_1 залишені без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня 2020 року скасовано, справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (статті 55 Конституції України).

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частин 1 , 2 , статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена при повторній неявці сторін.

Згідно з частинами 1 , 3 , 5 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційним судом встановлено, що ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 лютого 2020 року справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження

з викликом сторін.

Відповідно до частин 1 , 3 статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Згідно з частиною 1 статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.

Також апеляційним судом установлено, що ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду від 21 травня 2020 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 06 серпня 2020 року о 10.00 год.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 судову повістку про виклик в судове засідання, призначене на 06 серпня 2020 року не отримав, що підтверджується поштовим конвертом, що повернувся до суду першої інстанції без вручення, з відміткою поштового відділення - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з протоколом судового засідання від 06 серпня 2020 року, у зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 13 жовтня 2020 року

на 10.00 год.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 повідомлений про день, час і місце розгляду справи, як призначена на 13 жовтня 2020 року, що підтверджується його особистим підписом на поштовому повідомленні.

ОСОБА_2 неодноразово повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи за адресою, вказаною в позовній заяві, отримував судові повістки за даною адресою, особисто приймав участь у судових засіданнях, давав свої пояснення, що свідчить про його постійне проживання за вказаною адресою та отримання судових повісток.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищезазначене, висновки суду першої інстанції про належне повідомлення ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи, призначеного на 06 серпня 2020 року, при поверненні судової повістки з відміткою про відсутність адресата у цій справі, є передчасними, а вказана обставина не може свідчити про те, що позивач вибув з постійного місця проживання, не повідомивши про це суд.

Встановивши, що суд першої інстанції не вжив усіх можливих заходів повідомлення позивача, які передбачені статтею 128 ЦПК України, та врахувавши, що в даному випадку відсутня ознака повторної неявки належно повідомленого позивача в судове засідання, що є обов'язковою умовою для залишення позовної заяви без розгляду, апеляційний суд обґрунтованого повернув справу в частині залишення позову без розгляду ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності

сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення

у справі "Гурепка проти України", заява № 38789/04, від 08 квітня

2010 року).

Разом з тим, право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення у справі "Трудов проти Росії", заява № 43330/09,

від 13 грудня 2011 року).

Відповідно до частини 1 статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частини 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Згідно з частиною 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частинами 5 , 6 статті 394 ЦПК України визначено, що питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтею 390, частинами 4 , 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Скворцова Олена Володимирівна, про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.

Поновити ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Скворцова Олена Володимирівна, строк на касаційне оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року.

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Скворцова Олена Володимирівна, на постанову Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року в частині вирішення первісних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв