Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.03.2020 року у справі №384/335/19

Ухвала

Іменем України

03 липня 2020 року

м. Київ

справа № 384/335/19

провадження № 61-3484ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М.

М.,

розглянув касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства ім.

Ватутіна на рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 29 липня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 січня 2020 року у справі за позовом приватного сільськогосподарського підприємства ім.

Ватутіна до ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа - державний реєстратор з питань реєстрації речових прав Вільшанської райдержадміністрації Кіровоградської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору оренди землі,

встановив:

У травні 2019 року приватне сільськогосподарське підприємство ім. Ватутіна (далі - ПСП ім. Ватутіна) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та фізичної особи підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2, в якому просило визнати недійсним договір оренди землі укладений, 20 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, зареєстрований державним реєстратором Вільшанської райдержадміністрації Кіровоградської області за № 29218648, скасувати його державну реєстрацію та визнати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 06 квітня 2013 року, зареєстрованого за № 1228052 від 06 червня 2013 року, укладеного між ПСП ім. Ватутіна та ОСОБА_1, укладеною з дня набрання законної сили рішенням суду.

Позовна заява мотивована тим, що 06 квітня 2013 року зареєстровано договір оренди земельної ділянки розміром 4,1943 га, яка розташована на території Вільшанської селищної ради Вільшанського району Кіровоградської області, укладений між ОСОБА_1 та ПСП ім. Ватутіна. Пунктом 8 договору сторони передбачили, що договір укладено на 5 календарних років з моменту його державної реєстрації з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі, якщо орендодавець не направив письмове звернення про розірвання договору за 60 днів, договір вважається продовжений на новий термін.

18 квітня 2018 року позивач, посилаючись на переважне право на поновлення договору, умови п. 8 договору оренди землі, приписи статті 777 ЦК України та статті 33 Закону України "Про оренду землі" направив на адресу ОСОБА_1 лист з пропозицією поновити договір оренди земельної ділянки від 06 червня 2013 року, а також проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.

30 квітня 2018 року до ПСП ім. Ватутіна надійшов лист від ОСОБА_1 від 01 січня 2018 року, в якому він повідомив позивача про небажання продовжувати термін дії договору оренди земельної ділянки, так як він буде обробляти земельну ділянку самостійно. У зв'язку з цим договір оренди земельної ділянки був розірваний.

11 квітня 2019 року позивачу з інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна стало відомо, що 27 листопада 2018 року державним реєстратором Вільшанської районної державної адміністрації Кіровоградської області Марущак Л. М. до реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис за № 29218648 про підстави виникнення іншого речового права, а саме договір оренди землі, укладений 20 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2. Строк дії договору - 10 років.

Позивач вважав, що укладання між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 договору оренди спірної земельної ділянки порушує його право на оренду землі за попереднім договором оренди землі.

Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 29 липня 2019 року та додатковим рішенням цього ж суду від 21 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 15 січня 2020 року, у задоволенні позову ПСП ім. Ватутіна відмовлено.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що переважне право позивача на укладення нового договору оренди не було порушено. ОСОБА_1 реалізував своє право власності на земельну ділянку та прийняв рішення про відмову в поновлені договору оренди з позивачем, що підтверджується його заявою від 01 січня 2018 року, отриманою ПСП ім. Ватутіна 20 квітня 2018 року. Підставою передачі земельної ділянки є закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки.

Оспорюваний договір оренди земельної ділянки був укладений лише після отримання земельної ділянки від позивача, а саме 20 листопада 2018 року.

При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

У лютому 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПСП ім. Ватутіна на рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 29 липня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 січня 2020 року.

Мотивуючи касаційну скаргу тим, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, неповно з'ясували обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, представник позивача просить скасувати рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 29 липня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 січня 2020 року.

Зазначає, що суди неправильно здійснили тлумачення норм Закону України "Про оренду землі", зокрема Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на виникнення спірних правовідносин).

Касаційна скарга подана 21 лютого 2020 року, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Заявник заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження і зазначає, що копію оскаржуваної постанови апеляційного суду отримано 03 лютого 2020 року.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження постанови Кропивницького апеляційного суду від 15 січня 2020 року пропущено із поважних причин, оскільки без своєчасного отримання тексту оскаржуваного судового рішення заявник позбавлений можливості як визначення необхідності подання касаційної скарги, так і її мотивування, що є обов'язковим елементом касаційної скарги згідно з вимогами статті 392 ЦПК України, він підлягає поновленню.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06 червня 2013 року зареєстровано договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться на території Вільшанської селищної ради Вільшанського району Кіровоградської області, укладений між ОСОБА_1 та ПСП ім. Ватутіна. Строк дії договору оренди землі сторонами встановлено 5 календарних років з моменту його державної реєстрації з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.

Листом-повідомленням від 18 квітня 2018 року про поновлення договору оренди землі ПСП ім. Ватутіна направило ОСОБА_1 пропозицію поновити договір оренди землі від 06 червня 2013 року відповідно до проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

01 січня 2018 року ОСОБА_1 направив ПСП ім. Ватутіна заяву про те, що не має наміру поновлювати договір оренди землі, а земельну ділянку буде обробляти самостійно. Позивач заяву отримав 20 квітня 2018 року.

Актом прийому-передачі земельної ділянки від 29 жовтня 2018 року орендар ПСП ім.

Ватутіна передав, а орендодавець ОСОБА_1 прийняв з тимчасового користування на умовах оренди в зв'язку з закінченням терміну дії договору земельну ділянку.

20 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки. Строк дії договору 10 років.

Частиною 4 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Частиною 4 статті 124 Земельного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Законом України "Про оренду землі".

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Отже, для застосування частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватися земельною ділянкою; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Наявність заяви про відсутність наміру продовжити договір оренди з попереднім орендарем зі сторони орендодавця та акт прийому-передачі земельної ділянки про прийняття з тимчасового користування на умовах оренди в зв'язку з закінченням терміну дії договору дають підстави для висновку, що переважне право позивача на поновлення договору оренди землі порушено не було.

Вказаний висновок узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 20 лютого 2019 року у справі 395/1458/16-ц (провадження 61-6190св18), від 03 квітня 2019 року у справі 395/1452/16-ц (провадження 61-6190в18), від 31 липня 2019 року у справі 395/1429/16-ц (провадження 61-27141св18), від 28 серпня 2019 року у справі 395/170/17-ц (провадження 61-29828св18).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваних рішень свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушених у касаційній скарзі. При цьому суд апеляційної інстанції врахував висновок, висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з ухваленими судовими рішеннями, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та оцінки судів, які їх обґрунтовано спростували. Переглядаючи законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, Верховний Суд, діючи у межах повноважень визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі здійснювати переоцінку доказів та встановлювати нові обставини.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтями 390, 392, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ухвалив:

Поновити приватному сільськогосподарському підприємству ім. Ватутіна строк на касаційне оскарження рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 29 липня 2019 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 15 січня 2020.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна на рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 29 липня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 січня 2020 року у справі за позовом приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна до ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа - державний реєстратор з питань реєстрації речових прав Вільшанської райдержадміністрації Кіровоградської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору оренди землі відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук