Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.05.2021 року у справі №697/2326/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 697/2326/20

провадження № 61-6524ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - Канівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Гончарук Андрій Володимирович, на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 березня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Канівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася із заявою встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Канівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, в якій просила встановити факт того, що вона за національністю німкеня.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 17 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2020 року - без змін.

Не погоджуючись із ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2020 року та постановою Черкаського апеляційного суду від 17 березня 2021 року, ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Гончарук А. В., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Підставою касаційного оскарження ухвали Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2020 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 17 березня 2021 рокузаявник вказує порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Зазначає, що правові підстави для відмови у відкритті провадження за її заявою відсутні.

Згідно із положеннями частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною 6 статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Постановляючи ухвалу, Канівський міськрайонний суд Черкаської області виходив із того, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства у зв'язку з неможливістю встановлення в судовому порядку факту належності особи до певної національності.

Суд першої інстанції врахував правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 810/2732/18, Верховним Судом у постанові від 1 лютого 2018 року у справі № 760/19921/16-ц.

Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції не порушено норми процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій за матеріалами справи установлено, що у грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася із заявою встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Канівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, в якій просила встановити юридичний факт того, що вона за національністю німкеня.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 1 статті 293 ЦПК України).

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина 2 статті 315 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

При цьому чинним законодавством України не передбачено зазначення органами державної реєстрації актів цивільного стану в актових записах та свідоцтвах національності осіб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України "Про національні меншини в Україні". Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Відповідно до статті 300 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки. Національна належність особи є актом її особистого самовизначення.

Вказана правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18 та від 11 вересня 2019 року у справі № 810/2732/18.

Таким чином, у зв'язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, а й у судовому порядку взагалі.

Вказаним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що правові підстави для відмови у відкритті провадження відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Гончарук А. В., на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 березня 2021 року є необґрунтованою, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у даній справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального права й підстави для їх скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Гончарук А. В., на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 березня 2021 року суд відмовляє.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Гончарук Андрій Володимирович, на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 березня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Канівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук