Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.03.2020 року у справі №359/7302/17

УХВАЛА

27 лютого 2020 року

м. Київ

справа №359/7302/17

провадження № 61-3089ск20

Верховний Суд у складі суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2019 року та на постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про витребування з чужого незаконного володіння домоволодіння та земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року, позовні вимоги задоволено.

Витребувано з чужого незаконного володіння відповідачів на користь позивача спірний житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку.

13 лютого 2020 року представник ОСОБА_1, діючий в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2019 року та на постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року, в обґрунтування якої просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Частиною 3 статті 4 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX.

Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX набрав чинності 08 лютого 2020 року. Касаційна скарга надіслана засобами поштового зв'язку 13 лютого 2020 року, тобто, після набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, а відтак під час вирішення питання про прийняття даної касаційної скарги до розгляду суду слід керуватися положеннями процесуального законодавства, чинного станом на день подання касаційної скарги.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

В пункті 8 статті 129 Конституції України зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що у даній справі позивачем заявлена позовна вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, ціна позову за яким становить 226 908 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує суму двісті п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102*250=525 500).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Однак, таких доводів касаційна скарга не містить.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Скаржники просять суд касаційної інстанції рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Досить важливим є те, що правове регулювання та застосування норм матеріального права у відносинах, які склалися між учасниками даного спору щодо витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, не представляють складності, суди ухвалювали рішення відповідно до усталеної судової практики, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції (частина 1 статті 400 ЦПК України). Таким чином, за встановленими фактичними обставинами справи та правовідносинами; правовим регулювання спору, справа не представляє значної складності, а відтак не належить до виключень із категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Оскільки скаржники подали касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2019 року та на постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. А. Калараш

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик