Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.08.2020 року у справі №621/2230/19

Ухвала

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 621/2230/19

провадження № 61-10220ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Штелик С. П., (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В.

М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 09 січня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зміну (зменшення) розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зміну (зменшення) розміру аліментів, у якому, з урахуванням уточнень, просив змінити розмір аліментів, визначений рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 10 серпня 2018 року у справі № 621/743/18, та стягувати з позивача на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку; відкликати виконавчий лист, виданий за рішенням Зміївського районною суду Харківської області від 10 серпня 2018 року у справі № 621/743/18; змінити розмір аліментів, визначений рішенням Фрунзенського районного суду м Харкова від 09 січня 2019 року у справі № 645/6112/18, та стягувати з позивача аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку; змінити розмір аліментів, визначений рішенням Фрунзенського районного суду Харкова від 09 січня 2019 року у справі № 645/6112/18, та стягувати з позивача аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) на користь ОСОБА_3 на її утримання до досягнення малолітньою донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, трьохрічного віку; відкликати виконавчий лист, виданий за рішенням Фрунзенського районного суду Харкова від 09 січня 2019 року у справі № 645/6112/18.

Позов мотивований тим, що на виконання рішень судів позивач сплачує аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_6 у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, на користь ОСОБА_3 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_7 у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, а також на утримання ОСОБА_3 - дружини у розмірі ј частини з усіх видів заробітку, щомісяця до досягнення дитиною трьох років, тобто 28 ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто загальна частка стягуваних аліментів становить 7/10 від його доходів. Відповідач посилається на норми статті 192 СК України та зазначає, що з моменту ухвалення судами рішень про стягнення з нього аліментів погіршилось його здоров'я, у нього з'явилися захворювання, які загострились на лікування яких необхідні значні кошти, також вказує, що змінився матеріальний стан, у зв'язку з чим стягнення аліментів у розмірі 7/10 частини від його доходів є непосильним, тому у нього з'явилась заборгованість по аліментам та комунальним платежам.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 09 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, визначений рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 січня 2019 року у справі № 645/6112/18, та вирішено стягувати з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття. Відкликано виконавчий лист, виданий за рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 09 січня 2019 року у справі № 645/6112/18 в частині стягнення з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Постановою Харківського апеляційного суду від 12 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 09 січня 2020 року залишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 та пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 та пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Предметом спору в цій справі є зміна розміру аліментів.

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону і окремого визнання її такою не потребує.

Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), "Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі "Zubac v.

Croatia" (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 09 січня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зміну (зменшення) розміру аліментів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко