Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Ухвала КЦС ВП від 02.07.2019 року у справі №202/5064/18 Ухвала КЦС ВП від 02.07.2019 року у справі №202/50...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.07.2019 року у справі №202/5064/18

Ухвала

01 липня 2019 року

м. Київ

справа № 202/5064/18

провадження № 61-11892ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Батуєва Віктора Леонідовича, на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" про стягнення компенсації за порушення стандартів якості надання послуг з електропостачання,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "ДТЕК Дніпрообленерго" про стягнення компенсації за порушення стандартів якості надання послуг з електропостачання.

В обґрунтування позову зазначає, що він є споживачем послуг наданих ПрАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" за адресою: м. Дніпро, пр. Миру, 11/96. На початку січня 2018 року ОСОБА_1 звернув увагу на те, що показники обліку електроенергії в нічний час на приладі обліку не змінюються та вся спожита електроенергія тарифікувалась по денному тарифу, у зв'язку із чим, повідомив відповідача про це листом, який залишився без реагування.

Вказує, що 01 лютого 2018 року він повторно звернувся до відповідача з приводу несправності приладу обліку, здійснення перерахунку нарахувань за спожиту електроенергію за грудень 2017 року та січень 2018 року та виплату компенсації за затримку усунення недоліків в роботі приладу. Проте, відповідачем було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вимоги щодо компенсації за порушення стандарту якості по усуненню недоліків в роботі приладу обліку, оскільки така компенсація не передбачена Порядком забезпечення стандартів якості надання послуг з електропостачання, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18 жовтня 2016 року № 1841.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь компенсацію за порушення стандартів якості надання послуг з електропостачання у розмірі 400 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2018 року - без змін.

У червні 2019 представник ОСОБА_1 - адвокат Батуєв В. Л., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судове рішення скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно із пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 400 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн * 100 = 192 100 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи та наявність чіткої й незмінної судової практики, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Батуєв В. Л. подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Батуєва Віктора Леонідовича, на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" про стягнення компенсації за порушення стандартів якості надання послуг з електропостачання, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець
logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати