Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.06.2020 року у справі №713/1400/19

Ухвала

Іменем України

28 вересня2020 року

м. Київ

справа № 713/1400/19

провадження № 61-9076ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В.

М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 січня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вижницької міської ради Чернівецької області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вижницької міської ради Чернівецької області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, який за життя склав заповіт, яким заповів йому все своє майно. Про відкриття спадщини позивачеві не було відомо, оскільки він постійно проживав у Хмельницькій області.

Вважаючи, що строк на подання заяви про прийняття спадщини пропущено з поважних причин, ОСОБА_1 просиввизнати поважною причину пропуску ним строку для прийняття спадщини та визначити додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 13 травня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не залучено до участі у справі в якості відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. Таким чином, позов пред'явлено до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у його задоволенні.

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та вирішити справу по суті позовних вимог, задовольнивши його позов у повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення наявних у ній недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2020 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків його касаційної скарги.

Заявником надіслано до суду касаційної інстанції касаційну скаргу у новій редакції разом з доданими до неї матеріалами.

Касаційна скарга мотивована тим, що некоректно було судом залучати до участі у справі третіх осіб, якщо судове рішення про визначення додаткового строку для прийняття спадщини не створює для них негативних правових наслідків. ОСОБА_1 вважає, що лише орган місцевого самоврядування, на території якого знаходиться нерухоме майно, може бути відповідачем у даній справі. Посилається на те, що факт встановлення йому додаткового строку для прийняття спадщини не спричинить нікому порушень чинного законодавства, адже ніхто, крім нього, не може претендувати на конкретне спадкове майно, зазначене у заповіті.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1, яка повторно видана 02 серпня 2019 року Вижницьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, актовий запис № 82.

Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, зокрема, земельна ділянка площею 1,10 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 05 квітня 2001 року серії ІІ-ЧВ № 001377, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 20.

За життя ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений у Чорногузівській сільській раді Вижницького району Чернівецької області, яким все своє майно заповів ОСОБА_1.

Разом з тим, з матеріалів спадкової справи № 105/2017 судами встановлено, що 03 листопада 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як спадкоємці за законом звернулися до приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Олійник Ю. М. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 1 статті 1269, частиною 1 статті 1270 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У відповідності до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України.

Суди відкривають провадження у таких справах у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина 2 статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Відповідачами у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Пред'явлення позову до неналежного відповідача (або непред'явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом (далі - ЦПК України). Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позову по суті заявлених вимог до неналежного відповідача.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 листопада 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 як спадкоємці ОСОБА_5 за законом звернулися до приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Олійник Ю. М. із заявою про прийняття спадщини.

Враховуючи наявність спадкоємців за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5, суди першої та апеляційної інстанцій правильно відмовили у задоволенні позову, дійшовши обґрунтованого висновку, що саме зазначені особи є належними відповідачами у цій справі.

Такий же висновок міститься в постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 752/2803/15-ц, від 08 квітня 2019 року у справі № 185/5743/16.

Відповідно до частини 2 статті 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Судом першої інстанції ОСОБА_1 було роз'яснено його право на звернення з клопотанням про заміну належного відповідача чи залучення співвідповідачами осіб, які прийняли спадщину. Однак, позивач, якому було відомо про осіб, які могли бути належними відповідачами у спорі щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, згідно частини 2 статті 51 ЦПК України не заявив такого клопотання. Суд не наділений самостійним правом провести заміну відповідача поза волею позивача.

Посилання ОСОБА_1 на те, що позов подано до належного відповідача, спростовуються встановленими судами обставинами справи та наведеними нормами права. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, однак встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Апеляційним судом ОСОБА_1 роз'яснено, що зазначене не позбавляє його права звернутися до суду із новим позовом до належних відповідачів.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги ОСОБА_1 та наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника з їх змістом.

Керуючись пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 січня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вижницької міської ради Чернівецької області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В. О. Кузнєцов

В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко