Історія справи

Ухвала ККС ВП від 29.04.2020 року у справі №696/1401/19

Ухвала

Іменем України

29 квітня 2020 року

м. Київ

Справа №696/1401/19

Провадження № 51-2041ск20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Луганського Ю. М.,

суддів: Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 12 березня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,

встановив:

Ухвалою слідчого судді Кам'янського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Кам'янського ВП Смілянського ВП ГУ НП в Черкаській області, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви про вчинення кримінального правопорушення.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12 березня 2020 року, на підставі ст. 309, ч. 4 ст. 399 КПК України, відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Кам'янського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2020 року, оскільки апеляційна скарга подана на ухвалу слідчого судді, яка не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Не погодившись із зазначеними рішеннями ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, оскільки вважає її незаконною. При цьому вказує, що слідчим суддею постановлено ухвалу не передбачену КПК України, а тому така ухвала підлягає оскарженню. Таким чином, апеляційний суд помилково відмовив у відкритті провадження, чим обмежив його право на доступ правосуддя.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, долучену до неї копію судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Частиною 3 ст. 307 КПК України встановлено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених Частиною 3 ст. 307 КПК України, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

Отже, суддя апеляційного суду обґрунтовано дійшов висновку, що вищенаведена ухвала слідчого судді згідно зі Частиною 3 ст. 307 КПК України не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, а тому діяв відповідно до положень ч. 4 ст. 399 КПК України і прийняв законне, обґрунтоване, належно вмотивоване судове рішення, з яким погоджується і колегія суддів касаційної інстанції. Підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 відсутні.

Доводи ОСОБА_1 щодо поставлення слідчим суддею ухвали не передбаченої КПК України колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки постановлення слідчим суддею ухвали за результатами розгляду скарги на бездіяльність Кам'янського ВП Смілянського ВП ГУ НП в Черкаській області, що полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви про вчинення кримінального правопорушення передбачено п. 1 ч. 1 ст. 303 та

ч. 1 ст. 307 КПК України.

Щодо доводів ОСОБА_1 про порушення апеляційним судом права на доступ до правосуддя, колегія суддів вважає, що вони не ґрунтується на законі з огляду на таке.

Так, в постанові Верховного Суду України від 03 березня 2016 року № 5-347кс15, суд зазначив, що "забезпечення права на оскарження" є більш широким поняттям, ніж поняття "право", яке використовується в главі 31 "Провадження в суді апеляційної інстанції", оскільки воно передбачає, крім самого "права", ще й гарантований державою механізм його реалізації.

Окрім того, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком установленої законом заборони на таке оскарження.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому ст. 24 КПК України.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року вказував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (п. 96 Рішення у справі "Кромбах проти Франції" від 13.02.2001 року).

Таким чином, відмова у відкритті провадження за апеляційною скаргою поданою на судове рішення, апеляційне оскарження якого не передбачене КПК України, не є обмеженням доступу до правосуддя.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України в разі, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, то суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 12 березня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Ю. М. Луганський М. І. Ковтунович С. Б. Фомін