Історія справи

Ухвала ККС ВП від 16.03.2021 року у справі №379/167/20

Ухвала

Іменем України

16 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 379/167/20

Провадження № 51-1320 ск 21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Іваненка І. В.,

суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.

розглянув касаційну скаргу захисника Ткаченка С. О. на вирок Богуславського районного суду Київської області від 24 липня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Богуславський районний суд Київської області вироком від 24 липня 2020 року визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочинів та призначив йому покарання:

- за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік;

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно з вироком, 01 жовтня 2019 року ОСОБА_1, приблизно об 11.00 год., з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на таємне заволодіння чужим майном, керуючись корисливим мотивом, збивши сокирою навісний замок вхідних дверей, проник до будинку по АДРЕСА_5, звідки викрав металеві вироби, спричинивши потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 665,01 грн.

Він же, 03 жовтня 2019 року, приблизно о 12.00 год., керуючись корисливим мотивом, повторно, збивши сокирою навісний замок вхідних дверей, проник до сараю по АДРЕСА_5, звідки викрав чавунний казанок, спричинивши потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 387,5 грн.

Крім цього, ОСОБА_1 13 жовтня 2019 року, приблизно о 22.00 год., незаконно проник до житлового будинку, що по АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_3, в якому останній заборонив ОСОБА_1 проживати з 03 жовтня 2019 року, де ліг спати, тим самим вчинив незаконне проникнення до житла ОСОБА_3.

Крім цього, на початку грудня 2019 року ОСОБА_1 в період часу з 10 до 12 год. поблизу одного з гаражів по вул. Будівельній, 10, повторно, таємно викрав металеві вироби потерпілого ОСОБА_4, спричинивши йому майнову шкоду на загальну суму 497,45 грн.

Він же в середині грудня 2019 року в період часу з 11 до 12 год., перелізши через паркан, проник на територію складу, що по АДРЕСА_3, звідки повторно, таємно викрав металеві труби, що належали ФОП "ОСОБА_5", спричинивши ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 982,49 грн.

Крім цього, 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 на автобусній зупинці по вулиці Центральній в с. Лук'янівка Таращанського району Київської області знайшов поліетиленовий пакет, у якому містився наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - канабіс, масою в перерахунку на висушену речовину 5,93г, який він помістив до кишені куртки. Таким чином ОСОБА_1 придбав та зберігав наркотичний засіб без мети збуту для власного вживання. 19 грудня 2019 року о 18.59 год. ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції і у ході проведення його огляду виявлено та вилучено наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - канабіс.

Також 21 грудня 2019 року, приблизно о 10.00 год., ОСОБА_1 незаконно проник до житлового будинку, що по АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_3, та в якому останній заборонив ОСОБА_1 проживати з 03 жовтня 2019 року, де перебував до 12.00 год., тим самим вчинив незаконне проникнення до житла ОСОБА_3.

Крім цього, 23 грудня 2019 року, приблизно о 10.00 год., ОСОБА_1, розбивши вікно, проник до будинку по АДРЕСА_4, звідки повторно, таємно викрав телевізор, телевізійний тюнер, блок живлення та металеві вироби, спричинивши потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 3479,56 грн.

Київський апеляційний суд ухвалою від 08 грудня 2020 року апеляційну скаргу захисника залишив без задоволення, а вирок Богуславського районного суду Київської області від 24 липня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

За змістом касаційної скарги захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить оскаржувані судові рішення змінити, пом'якшити ОСОБА_1 призначене покарання за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, визначити остаточне покарання за ч. 1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, поклавши обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Захисник вважає, що суд першої інстанції не умотивував вирок в частині призначення покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, а також щодо неможливості звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України.

Мотиви суду

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів та кримінально-правова оцінка його діянь за ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Стосовно доводів захисника щодо суворості призначеного засудженому покарання та можливості звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі положень ст. 75 КК України, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Частиною 2 ст. 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, а також визначити можливість виправлення засудженого без відбування покарання з застосуванням положень ст. 75 КК України.

Вирішення судом питання про призначення ОСОБА_1 покарання, а також щодо неможливості звільнення його від відбування покарання з випробуванням, ґрунтується на наведених вимогах закону.

Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, вирішуючи питання про вид та розмір призначеного ОСОБА_1 покарання, суди врахували ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, який за місцем реєстрації та проживання характеризується негативно, схильний до правопорушень, постійно вживає алкогольні напої. За відсутності обтяжуючих покарання обставин, суд визнав пом'якшуючими обставинами щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Крім цього, судами було враховано досудову доповідь органу пробації, відповідно до якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_1 та ризик небезпеки його для суспільства оцінюється як високий.

Також суд вказав, що з 03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 перевірявся на причетність до викрадення майна ОСОБА_2,19 грудня 2019 року затримувався працівниками поліції з наркотичною речовиною, проте продовжував вчиняти кримінальні правопорушення, припинивши їх тільки після затримання та обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Враховуючи вказані обставини, суди дійшли обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання в межах санкційч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України, визначивши остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано вказав на відсутність підстав для звільнення засудженого від відбування призначеного покарання на підставі положень ст. 75 КК України, оскільки його виправлення, враховуючи вищевказані обставини, можливе лише за умови його ізоляції від суспільства, з чим погоджується й колегія суддів Верховного Суду.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених КК України.

Київський апеляційний суд, перевіривши подану апеляційну скаргу захисника, ухвалою від 08 грудня 2020 року також обґрунтовано залишив рішення місцевого суду щодо ОСОБА_1 без змін. Ухвала апеляційного відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що вирок суду першої інстанції, залишений без змін апеляційним судом, у частині визначення виду й розміру призначеного ОСОБА_1 покарання відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості, а доводи захисника про доцільність застосування до засудженого положень ст. 75 КК України є необґрунтованими.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги захисника та копій судових рішень не убачається підстав для задоволення касаційної скарги, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Ткаченка С. О. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Богуславського районного суду Київської області від 24 липня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

І. В. Іваненко М. І. Ковтунович С. Б. Фомін