Історія справи

Ухвала ККС ВП від 03.03.2020 року у справі №545/1686/18

Ухвала

іменем України

2 березня 2020 року

м. Київ

Провадження № 51-1054 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ємця О. П.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Щепоткіної В. В.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 2 грудня 2019 року про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1,

встановив:

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2019 року задоволено клопотання захисника Петька А. В. про закриття кримінального провадження та звільнено обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України на підставі ст. 49 КК України.

На вказану ухвалу прокурор подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 2 грудня 2019 року в задоволенні клопотання прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що під час проголошення оскаржуваного судового рішення він присутнім не був, копія ухвали була направлена в прокуратуру області лише 1 листопада 2019 року, тому він був позбавлений можливості направити апеляційну скаргу у строк, передбачений ст. 395 КПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, Верховний Суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК Україниапеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

За загальним правилом, визначеним п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК України, може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Частиною 3 статті 395 КПК України визначено, що для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому Частиною 3 статті 395 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Тобто, закон передбачає можливість обчислення строку апеляційного оскарження з моменту отримання копії судового рішення лише у разі, якщо його було винесено без виклику особи, яка його оскаржує.

Доводи прокурора про те, що він не був присутнім при проголошенні оскаржуваної ухвали не свідчать про наявність підстав для поновлення процесуального строку.

Зі змісту касаційної скарги, доданої до неї копії судового рішення суду апеляційної інстанції та копії ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2019 року убачається, що розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 відбувався за участю прокурора Савченка О. І., він не заперечував проти задоволення клопотання захисника про закриття кримінального провадження, йому було відомо про зміст ухвали, роз'яснено порядок та строк її оскарження.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження судових рішень перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності.

Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин. Отже, в ініційованому учасником кримінального провадження клопотанні про поновлення процесуального строку має бути наведено причини, через які цей строк пропущено.

Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищеп. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України строк.

Врахувавши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції не визнав поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження той факт, що копія оскаржуваного судового рішення до прокуратури Полтавської області надійшла поза межами строку на апеляційне оскарження ухвали суду, визначеного п.2 ч.2 ст. 395 КПК України, з огляду на те, що прокурор Савченко О. І. приймав безпосередню участь в судовому засіданні під час проголошення оскаржуваної ухвали.

Відмовляючи прокурору у поновленні строку апеляційного оскарження ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2019 року та повертаючи скаржнику апеляційну скаргу, апеляційний суд дотримався вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 2 грудня 2019 року про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

О. П. Ємець Л. Ю. Кишакевич В. В. Щепоткіна