Історія справи

Ухвала КГС ВП від 26.01.2021 року у справі №925/819/20

УХВАЛА

25 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 925/819/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючого, Банаська О. О., Огородніка К. М.,

учасники справи:

позивач - Фізична особа-підприємець Понуровський Юрій Олексійович,

відповідачі:
1. Головне управління ДПС у Черкаській області, 2. начальник Державної податкової інспекції у м. Черкасах Управління у м. Черкасах ГУ ДПС Павловської Інни Ігорівни,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020

у складі колегії суддів: Калатай Н. Ф. (головуючий), Дідиченко М. А., Пономаренка Є. Ю.

та на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.09.2020

у складі судді Довгань К. І.

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича

до 1. Головного управління ДПС у Черкаській області, 2. начальника Державної податкової інспекції у м. Черкасах Управління у м. Черкасах ГУ ДПС Павловської Інни Ігорівни

про стягнення 49 278,24 грн,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області та Павловської Інни Ігорівни (начальника Державної податкової інспекції у м. Черкасах Управління у м. Черкасах ГУ ДПС), в якому просив суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь позивача матеріальну шкоду (втрачену вигоду), завдану протиправними діями посадової особи Павловської Інни Ігорівні, в сумі 49 278,24 грн.

18.09.2020 рішенням Господарського суду Черкаської області у справі № 925/819/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.

21.12.2020 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.09.2020 у справі № 925/819/20 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від
18.09.2020 у справі № 925/819/20 змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 18.09.2020 у справі № 925/819/20 залишено без змін.

01.01.2021 (згідно з поштовою відміткою на конверті "Укрпошта Експрес") Фізичною особою-підприємцем Понуровським Юрієм Олексійовичем подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від
21.12.2020 та рішення Господарського суду Черкаської області від 18.09.2020 у справі № 925/819/20, винести нове рішення про задоволення позовних вимог.

Також 04.01.2021 на електронну адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича надійшла аналогічна касаційна скарга (підписана кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом).

04.01.2021 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Банаська О. О., Огордніка К. М.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у зазначеній справі подано у 2020 році.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у цій справі є стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь позивача матеріальну шкоду (втрачену вигоду), завдану протиправними діями посадової особи Павловської Інни Ігорівні, в сумі 49 278,24 грн, що значно менше, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України справа № 925/819/20 є малозначною.

Обґрунтовуючи підстави відкриття касаційного провадження скаржником зазначено, що у провадженні Черкаського окружного адміністративного суду Черкаської області знаходиться справа № 580/934/20 за позовом ФОП Понуровського Ю. О. (позивач у справах № 580/934/20, № 925/819/20, № 925/1196/18) до Головного управління ДПС у Черкаській області (відповідач-1 у справах № 580/934/20, № 925/819/20, № 925/1196/18) та Державної податкової служби України про включення до плану-графіку перевірки на 2020 рік, рішення від 04.02.2020 № 19192 про віднесення до категорії ризикових платників податків та стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, (адміністративний позов 17.03.2020, справа № 580/934/20, документ наявний в системі "Електронний суд").

Головне управління ДПС у Черкаській області вважає, що господарська діяльність за 2017 рік ФОП Понуровського Ю. О. відповідає критерію високого ступеня ризику, вказало підставу визначення критерію високого ступеня ризику та включення до плану-графіку перевірки на 2020 рік - Податкову декларацію позивача про майновий стан і доходи за 2017 рік, а саме: "за 2017 рік Вами задекларовано суму одержаного доходу від провадження підприємницької діяльності в розмірі 8 475 155
грн, загальна сума відображених витрат склала 8 602 615 грн".

Позивачем за 2017 рік задекларовано суму одержаного доходу в розмірі 8 475 155
грн, що на 49 278,24 грн (упущена вигода є предметом розгляду у справі № 925/819/20) менше за 8 524 433 грн яку позивач мав отримати за 2017 рік, також загальна сума витрат склала 8 602 615 грн, що на 203 992 грн (матеріальна шкода доведена у справі № 925/1196/18) більше за 8 398 623 грн, яка повинна бути за 2017 рік, відповідно сума чистого оподатковуваного доходу за 2017 рік повинна дорівнювати 8 524 433 грн - 8 398 623грн = дохід 125 810 грн, але внаслідок протиправних дій посадових осіб відповідача-1, позивач за 2017 рік має від'ємне значення доходу: 8 475 155 грн - 8 602 615грн = витрати 127 460 грн, що в свою чергу відповідач 1 зазначає як підставу для встановлення позивачу високого ступеня ризику, чим обґрунтовує правомірність своїх дій щодо включення позивача до плану-графіку на 2020 рік, що є предметом розгляду у адміністративній справі № 580/934/20.

Відповідач-1 у справі № 580/934/20 надав Додаткові пояснення, а саме: "ФОП Понуровський Ю. О включений до плану - графіку на 2020 рік, перевіряємий період з
01.01.2017 по 31.12.2019 роки. Заплановий місяць початку перевірки - 9, разом з тим ГУ ДПС у Черкаській області на даний час наказ на проведення планової документальної перевірки ФОП Понуровського Ю. О. не видавався у зв'язку з продовженням дії мораторію".

Скаржник вказує, що ДПС України 24.12.2020 оприлюднила на своєму веб-сайті План - графік перевірок на 2021 рік. Згідно перехідних положень ПК України контролюючий орган додав в План-графік перевірок на 2021 рік платників податків, перевірка яких не відбулась в 2020 році у зв'язку з дією мораторію. ФОП Понуровський Ю. О. включений до плану - графіку на 2021 рік, перевірка запланована на місяць початку - 6. Майже всі суб'єкти господарювання відслідковують, чи включені вони, їхні контрагенти до Плану-графіка податкових перевірок, так як контролюючий орган зазначає: "До плану-графіка в першу чергу включаються платники податків, які за результатом господарської діяльності мають найбільші ризики щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи", відповідно, неправомірне включення до плану-графіка, завдає значної шкоди ділової репутації суб'єкту господарювання.

З урахуванням викладеного, на думку скаржника, постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 позивача позбавлено можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді адміністративної справи № 580/934/20 (підпункт б пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України), а саме доведенню неправомірності включення до плану - графіку на підставі того, що позивачем задекларовано загальну суму відображених витрат в більшому розмірі ніж суму одержаного доходу за 2017 рік - внаслідок упущеної вигоди та збитків завданих протиправними діями відповідача-1, з огляду на що справа має виняткове значення для позивача (підпункт в пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України).

Проте наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга має виняткове значення для скаржника або позбавляє можливості скаржника спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, зокрема, адміністративної справи № 580/934/20.

Доводи щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі, оскільки зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанції, й в цілому до заперечення результату розгляду справи апеляційним господарським судом та судом першої інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича немає.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 про неприйнятність у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. При цьому в аспекті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також взято до уваги наявність або відсутність питання справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак ЄСПЛ не визнав факту висвітлення заявницею належним чином обставин порушення процесуальних гарантій, наданих пунктом 1 статті 6 Конвенції, в контексті обов'язку справедливого провадження в судах першої та другої інстанцій.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 та на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.09.2020 у справі № 925/819/20, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись частиною 5 статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 925/819/20 за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 та на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.09.2020.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

К. Огороднік