Історія справи

Ухвала КГС ВП від 02.02.2020 року у справі №902/366/19

УХВАЛА

24 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 902/366/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Стратієнко Л. В. - головуючий, судді - Кондратова І. Д., Ткач І. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд",

на рішення Господарського суду Вінницької області

(суддя - Яремчук Ю. О.)

від 13.09.2019,

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Демидюк О. О., судді - Павлюк І. Ю., Савченко Г. І.)

від 02.12.2019,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд"

до Відділу освіти Вінницької районної державної адміністрації

про визнання незаконним рішення та зобов'язання укласти договір,

ВСТАНОВИВ:

09.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Вінницької області від
13.09.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від
02.12.2019 у справі №902/366/19 до Касаційного господарського суду разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2020 касаційну скаргу ТОВ "Вінпродтрейд" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.09.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі №902/366/19 залишено без руху на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 08.02.2020) у зв'язку з неповажністю підстав, наведених скаржником у клопотанні про поновлення строку.

Суд касаційної інстанції зазначив, що доводи скаржника про те, що особа, яка уповноважена представляти інтереси ТОВ "Вінпродтрейд", знаходилась на амбулаторному лікуванні з 30.12.2019 по 09.01.2020, не можуть вважатися поважною причиною та об'єктивно непереборною обставиною, яка перешкоджала вчасному зверненню до суду касаційної інстанції, оскільки перебування представника на амбулаторному лікуванні не звільняє сторону від обов'язку дотримання загального порядку подання касаційної скарги у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку. Крім того, неможливість подання касаційної скарги з
10.12.2019 (дата отримання повного тексту оскаржуваної постанови) по 30.12.2019 (перший день амбулаторного лікування) скаржник у касаційній скарзі не обґрунтував.

20.02.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання про усунення недоліків та поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень з наведенням інших підстав поважності пропуску, встановленого процесуального строку.

У клопотанні скаржник зазначає, що на момент отримання 10.12.2019 постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у підприємства не було фінансової можливості оплатити судовий збір в повному розмірі. Вказує, що директором було прийнято рішення сплатити судовий збір за подання касаційної скарги наприкінці фінансового року, після проведення виплат заробітної плати та інших бюджетних платежів. Проте 29.12.2019 Петрук Л. І. повідомила про погане самопочуття та відсутність у м. Вінниця. Оскільки адвокат Петрук Л. І. не є штатним працівником ТОВ "Вінпродтрейд", а займається вказаною справою за іншою, ніж у підприємства адресою, то всі матеріали справи знаходилися безпосередньо на її робочому місці. Тому у позивача не залишалося іншого виходу, як дочекатися одужання свого представника для подальшого процесуального реагування.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенції) "кожен має право на справедливий.. розгляд його справи.. судом, .., який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру".

Відповідно до практики Суду держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див. рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17 січня 1970 року, пункт 25, Серія А N 11; п. 27 рішення Суду у справі "Пелевін проти України", no. 24402/02, від 20.05.2010 року). Однак, при цьому, Суд зазначає, що право на дос-туп до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від
28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від
18.11.2010 року).

У п. 41 рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, не-повідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте на-віть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Посилання скаржника у вказаному клопотанні на відсутність фінансової можливості для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною обставиною, що перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судові рішення, у зв'язку з чим скаржник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Доказів на підтвердження відсутності коштів для оплати судового збору в строк на касаційне оскарження, скаржником до матеріалів вказаного клопотання не надано.

До того ж, при поданні касаційної скарги, представнику (адвокату) скаржника було відомо, що наслідком несплати судового збору є залишення судом касаційної скарги без руху, що надає скаржнику додатковий строк для усунення недоліків, у тому числі сплати судового збору.

Згідно з частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 08.02.2020) касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Касаційний господарський суд, розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та оцінивши зазначені скаржником, причини на предмет їх поважності, дійшов висновку, що ТОВ "Вінпродтрейд" не надало належних доказів або переконливих аргументів для підтвердження своїх доводів щодо неможливості своєчасного оскарження судових рішень, а отже пропуск строку на касаційне оскарження залежав не від об'єктивних причин, а від суб'єктивних чинників, які особа, що звернулась із касаційною скаргою, могла і повинна була уникнути при подачі касаційної скарги.

За таких обставин, суд касаційної інстанції відхиляє клопотання про поновлення строку та відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.09.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі №902/366/19.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 288, 292, 293, Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 08.02.2020), суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" в задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 13.09.2019 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі №902/366/19.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.09.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі №902/366/19.

3. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.09.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі №902/366/19 надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді І. Кондратова

І. Ткач