Історія справи

Ухвала КГС ВП від 17.03.2021 року у справі №910/2492/20

УХВАЛА

13 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/2492/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

позивача - Маленко О. М., Безносик А. О.,

відповідачів - Сєрова О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Асвіо Банк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 (судді:

Руденко М. А. - головуючий, Дідиченко М. А., Пономаренко Є. Ю.) та рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 (суддя Пінчук В. І.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Асвіо Банк"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" та Товариства з обмеженою відповідальністю ФК "Поліс"

про скасування результатів аукціону в частині та визнання права,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Акціонерне товариство "Асвіо Банк" (далі - АТ "Асвіо Банк") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням змін) до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" (далі - ПАТ
"КБ "Актив-Банк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" (далі - ТОВ "ФК Інвест-Кредо") і Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Поліс" (далі - ТОВ "ФК "Поліс") про визнання недійсним аукціону від 26.11.2019 № UA-ЕА-2019-11-05-000014-а в частині продажу права вимоги за кредитним договором від 25.09.2009 № 0925/01 (далі - кредитний договір № 0925/01) і договорами, укладеними на забезпечення його виконання; визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 20.12.2019 № 60-UA-ЕА-2019-11-05-000014-а (далі - договір про відступлення прав вимоги від
20.12.2019) в частині продажу права вимоги за кредитним договором № 0925/01 і договорами, укладеними на забезпечення його виконання; визнання права АТ "Асвіо Банк" на майнове забезпечення за кредитним договором від 06.06.2012 № 0606/01, а саме: майнові права, які є предметом забезпечувального зобов'язання за договором застави майнових прав від 06.06.2012 № 0606/01/S-1 (далі - договір застави № 0606/01/S-1), укладеним між ПАТ "КБ "Актив-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп" (далі - ТОВ "ВКФ " Інвестгруп"), а саме: на майнові права за кредитним договором № 0925/01, боржником за яким є ОСОБА_1, що полягають у праві вимагати повернення кредиту та сплати процентів, а також права вимоги за договорами, які забезпечують його виконання, зокрема, за договором іпотеки від 30.09.2009, укладеним між ПАТ "КБ " Актив-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфініті" (далі - ТОВ "Інфініті"), предметом забезпечення за яким є три земельні ділянки загальною площею 5,3267 га, а саме земельна ділянка, кадастровий номер 3222484000:02:002:0017, площею 1,7674 га, земельна ділянка, кадастровий номер 3222484000:02:002:0014, площею 1,7198 га та земельна ділянка, кадастровий номер 3222484000:02:002:0086, площею 1,8395 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою:

Київська область, Києво-Святошинський р-н, Крюківщинська сільська рада, та за договором іпотеки від 02.11.2009, укладеним між ПАТ "КБ "Актив-Банк" та ОСОБА_2, предметом забезпечення за яким є майнові права на два об'єкти нерухомості загальною площею 377,62 м2, що стануть власністю ОСОБА_2 у майбутньому: тип об'єкта - Сол Т 182УН, приміщення -котедж будівельна адреса: будинок АДРЕСА_1, загальною площею 188,76 м2; тип об'єкта - Сол Т 182 УН, приміщення - котедж, будівельна адреса: будинок житлового масиву котеджної забудови "Місто Сонця" у с. Крюківщина, загальною площею 188,76 м2.

На обґрунтування позову АТ "Асвіо Банк" посилалося на те, що до нього за договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 07.11.2019 № 55-UA-ЕА-2019-10-16-000024-b (далі - договір відступлення прав вимоги від
07.11.2019), укладеного за результатами відкритих торгів (аукціону), проведених
22.10.2019, від ПАТ "КБ "Актив-Банк" перейшло право вимоги, зокрема, за кредитним договором від 06.06.2012 № 0606/01, укладеним між ПАТ "КБ "Актив-Банк" і ТОВ "ВКФ "Інвестгруп ", та, відповідно, АТ "Асвіо Банк" набуло і прав заставодержателя щодо застави майнових прав за договором застави № 0606/01/S-1, який забезпечував вимоги заставодержателя за вказаним кредитним договором.

Позивач наголошував на дійсності зазначеної застави майнових прав; посилався на те, що станом на 13.12.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно іпотекодержателем за іпотекою, зареєстрованою за № 4991166 було зазначено ТОВ "ВКФ "Інвестгруп ", зміна іпотекодержателя на ПАТ "КБ "Актив-Банк" була внесена до державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19.12.2019 на підставі дублікату договору іпотеки № 6288; розмір вимоги, яку АТ "Асвіо Банк" набуло, включає розмір застави за договором застави № 0606/01/S-1; відповідно до акта приймання-передачі документів від 07.11.2019 до договору про відступлення прав вимоги від 07.11.2019 серед документів кредитної справи за кредитним договором від 06.06.2012 № 0606/01 позивачу було передано, зокрема, і договір застави № 0606/01/S-1.

ТОВ "ФК Інвест-Кредо", заперечуючи проти позову, у відзиві на позов просило відмовити у його задоволенні, наголосило, зокрема, на тому, що позивач не набув права вимоги за договором застави № 0606/01/S-1; аукціон та договір, укладений за його результатами, про незаконність яких стверджує позивач, відповідають умовам дійсності правочинів, визначених у законодавстві, і протилежного позивач належними та достатніми доказами не довів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 у позові відмовлено.

Аргументуючи судове рішення про відмову у позові, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що договір застави № 0606/01/S-1 був припиненим станом на дату укладення договору відступлення прав вимоги від
07.11.2019 внаслідок набуття ПАТ "КБ "Актив-Банк" права власності на предмет застави на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 у справі № 910/5756/16; АТ "Асвіо Банк" за наслідками аукціону, проведеного
22.10.2019, не набуло права вимоги за договором застави № 0606/01/S-1, предметом якого були права вимоги за кредитним договором № 0925/01, і договорами, укладеними на його забезпечення, а тому відсутні підстави для визнання за АТ "Асвіо Банк" права вимоги за кредитним договором № 0925/01 і договорами, укладеними на забезпечення його виконання; права вимоги за кредитним договором № 0925/01 та всіма договорами, укладеними на його забезпечення були законно набуті ТОВ "ФК Інвест-Кредо" за результатами аукціону від 26.11.2019; аукціон від
26.11.2019 та укладений за його результатами договір про відступлення прав вимоги від 20.12.2019 повністю відповідають всім обов'язковим умовам дійсності правочинів, встановленим у статті 203 Цивільного кодексу України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням і постановою, АТ "Асвіо Банк" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального і процесуального права, не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 813/3676/16, від 12.02.2020 у справі № 904/11194/15, від 04.07.2019 у справі № 913/106/18, від 18.04.2018 у справі № 904/5769/17. Крім того, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в аналогічних правовідносинах.

Зокрема, скаржник вважає, що суди повинні були залишити позов у справі без розгляду, оскільки згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від
25.06.2020 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 23.07.2020 та визнано явку представників сторін обов'язковою, однак представник AT "Асвіо Банк" в зазначене судове засідання не з'явився. При цьому скаржник посилається на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 12.02.2020 у справі № 904/11194/15. Також скаржник зазначає, що представник позивача прибув у судове засідання, проте, враховуючи особливий режим роботи та неналежне виконання секретарем судового засідання своїх обов'язків щодо виклику сторін, представник не зміг потрапити у судове засідання. Скаржник наголошує на тому, що разом із правом вимоги за кредитним договором від 06.06.2012 № 0606/01 товариство набуло права вимоги і за договором застави № 0606/01/S-1, зазначає про відсутність належних та допустимих доказів про відновлення на балансі ПАТ "КБ "Актив-Банк" заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 0925/01 та стверджує, що розгляд цього спору слід здійснювати в межах справи про банкрутство ТОВ "Інфініті".

Від ТОВ "ФК Інвест-Кредо" надійшло клопотання про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас від ТОВ "ФК Інвест-Кредо" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить залишити оскаржені у справі судові рішення без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, зокрема, про те, що доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки вже оцінених судами доказів у справі, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 06.06.2012 між ПАТ "КБ "Актив-Банк" (банк) і ТОВ "ВКФ "Інвестгруп" (позичальник) був укладений кредитний договір № 0606/01 (зі змінами та доповненнями).

На підставі цього договору позичальнику - ТОВ "ВКФ "Інвестгруп" відкрито кредитну лінію з лімітом 116 025 261,00 грн і строком погашення кредиту в розмірі 90 000 000,00 грн не пізніше 11.01.2014, решти заборгованості - не пізніше 20.05.2014.

06.06.2012 між ТОВ "ВКФ "Інвестгруп" (заставодавець) та ПАТ "КБ "Актив-Банк" (заставодержатель) на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 0606/01 був укладений договір застави майнових прав № 0606/01/S-1, за умовами якого ТОВ "ВКФ "Інвестгруп" на забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором від 06.06.2012 № 0606/01 передало в заставу ПАТ "КБ " Актив-Банк" право вимоги за кредитним договором № 0925/01, укладеного між ПАТ
"КБ "Актив-Банк" та ОСОБА_1

ТОВ "ВКФ "Інвестгруп" набуло право вимоги за кредитним договором № 0925/01 на підставі договору відступлення права вимоги, раніше укладеного між ПАТ "КБ " Актив-Банк" (первісний кредитор) і ТОВ "ВКФ "Інвестгруп" (новий кредитор).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 у справі № 910/5756/16 позов ПАТ "КБ "Актив-Банк" було задоволено повністю, а саме в рахунок часткового виконання зобов'язань ТОВ "ВКФ "Інвестгруп" перед ПАТ "КБ "Актив-Банк" за кредитним договором від 06.06.2012 № 0606/01 звернуто стягнення на предмет застави за договором застави № 0606/01/S-1, а саме: на майнові права за кредитним договором № 0925/01, боржником за яким є ОСОБА_1, що полягають у праві ТОВ "ВКФ "Інвестгруп" вимагати повернення кредиту в сумі 37 898 998,47 грн і сплати процентів в сумі 717 321,52 грн, що разом становить 38 616 319,99 грн.

Зазначене звернення стягнення на предмет застави відбулось шляхом переводу на ПАТ "КБ "Актив-Банк" усіх прав та обов'язків кредитора (ТОВ "ВКФ "Інвестгруп") до боржника (ОСОБА_1) за кредитним договором № 0925/01 на загальну суму грошової вимоги у розмірі 38 616 319,99 грн, а також права вимоги за договорами, які забезпечують його виконання.

Таким чином, згідно із зазначеним судовим рішенням 02.07.2016 на балансі ПАТ "КБ " Актив-Банк" було відновлено: 1) заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 0925/01, а саме: заборгованість за кредитом (рах. № НОМЕР_2) - 37 898 998,47
грн, заборгованість за відсотками (рах. № НОМЕР_3) - 717 321,52 грн, загальна балансова вартість - 38 616 319,99 грн; та 2) заборгованість за договорами застави та іпотеки, якими забезпечувалось виконання зобов'язання за кредитним договором № 0925/01, а саме 1) іпотека трьох земельних ділянок: земельна ділянка площею 1,7674 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0017; земельна ділянка площею 1,7198 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0014; земельна ділянка площею 1,8395 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0086, загальна площа 5,3267 га, розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, Крюківщинська сільська рада, відповідно до договору іпотеки від 30.09.2009, зареєстрованого в реєстрі за № 6288, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н. О., укладеного між ПАТ
"КБ "Актив-Банк" і ТОВ "Інфініті"; іпотека відновлена на балансовому рахунку № НОМЕР_4 в сумі 49 695 000,00 грн; 2) іпотека майнових прав на нерухоме майно, а саме два котеджні будинки за АДРЕСА_1, за договором іпотеки від 02.11.2009, зареєстрованого в реєстрі за № 1169, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О. І., заставодавець - ОСОБА_2; іпотека відновлена на балансовому рахунку № НОМЕР_5 у сумі 2 097
249,44 грн; 3) застава цінних паперів (іменні безпроцентні облігації в бездокументарній формі) ТОВ "Інфініті" в кількості 25 168,00 шт., відповідно до договору застави цінних паперів від 02.11.2009, укладеного між ПАТ "КБ " Актив-Банк" та ОСОБА_2; застава відновлена на балансовому рахунку № НОМЕР_6 в сумі 2 097 249,44 грн.

Таким чином, як установили суди, за наслідками виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 у справі № 910/5756/16 відбулось звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 0606/01/S-1 шляхом набуття ПАТ "КБ "Актив-Банк" власності на предмет застави - право вимоги за кредитним договором № 0925/01 та всіма договорами, укладеними на його забезпечення.

26.11.2019 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на відкритих торгах № UA-EA-2019-11-05-000014-a реалізував пул активів номер лоту GL18N213610 до складу якого, серед іншого, увійшли права вимоги за кредитним договором № 0925/01 та договорами, що його забезпечують, - договором іпотеки № 6288, договором іпотеки № 1169, договором застави цінних паперів від 02.11.2009.

Переможцем аукціону 26.11.2019 стало ТОВ "ФК Інвест-Кредо", що підтверджується протоколом електронного аукціону.

За результатами аукціону між ТОВ "ФК Інвест-Кредо" та ПАТ "КБ "Актив-Банк" укладені такі договори: договір № 60 UA-EA-2019-11-05-000014-a про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 20.12.2019, згідно з яким ПАТ "КБ "Актив-Банк" (первісний кредитор) відступає на користь ТОВ "ФК Інвес -Кредо" (новий кредитор) право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0925/01; договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 20.12.2019, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сомовим І. В., зареєстрований за № 1975, за умовами якого ПАТ "КБ "Актив-Банк" (первісний кредитор) відступає на користь ТОВ "ФК Інвест-Кредо" (новий кредитор) право вимоги до ТОВ "Інфініті" за договором іпотеки № 6288; договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 20.12.2019, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сомовим І. В., зареєстрований за № 1976, відповідно до якого ПАТ "КБ "Актив-Банк" (первісний кредитор) відступає на користь ТОВ "ФК Інвест-Кредо" (новий кредитор) право вимоги до ОСОБА_2 за договором іпотеки № 1169; договір відступлення прав вимоги за договором застави від 20.12.2019, згідно з яким ПАТ "КБ "Актив-Банк" (первісний кредитор) відступає на користь ТОВ "ФК Інвест-Кредо" (новий кредитор) право вимоги до ОСОБА_2 за договором застави цінних паперів від 02.11.2009.

За змістом пункту 2.3 договору про відступлення права вимоги від 20.12.2019 новий кредитор у день укладення цього договору, але у будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів відповідно до пункту 4.1 цього договору, набуває усі права кредитора за кредитним договором та договорами забезпечення.

Згідно з пунктом 4.1 договору про відступлення права вимоги від 20.12.2019 сторони домовились, що кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 1 454 331,50
грн. Ціна договору сплачується новим кредитором банку в повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором відповідно до пункту 6.5 цього договору на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

16.12.2019 ТОВ "ФК Інвест-Кредо" (новий кредитор) сплатив на користь ПАТ "КБ " Актив-Банк" кошти в сумі 2 501 000,00 грн, які підлягали сплаті переможцем аукціону 26.11.2019 (платіжне доручення від 16.12.2019 № 47).

Таким чином, ТОВ "ФК Інвест-Кредо" за договором про відступлення права вимоги від 20.12.2019 набуло прав вимоги за кредитним договором № 0925/1, договором іпотеки № 6288, договором іпотеки № 1169 та договором застави цінних паперів.

У подальшому 26.12.2019 ТОВ "ФК Інвест-Кредо" та ТОВ "ФК "Поліс" (новий кредитор) уклали договір № 26/12/19 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого ТОВ "ФК "Поліс" набуло прав вимоги за кредитним договором № 0925/01 та всіма договорами укладеними на його забезпечення.

Предметом позову у цій справі є вимоги АТ "Асвіо Банк" до ПАТ "КБ "Актив-Банк", ТОВ "ФК Інвест-Кредо" і ТОВ "ФК "Поліс" про визнання недійсним аукціону від
26.11.2019 № UA-ЕА-2019-11-05-000014-а в частині продажу права вимоги за кредитним договором № 0925/01 і договорами, укладеними на забезпечення його виконання; визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від
20.12.2019 в частині продажу права вимоги за кредитним договором № 0925/01 і договорами, укладеними на забезпечення його виконання; визнання права АТ "Асвіо Банк" на майнове забезпечення за кредитним договором від 06.06.2012 № 0606/01, а саме: майнові права, які є предметом забезпечувального зобов'язання за договором застави № 0606/01/S-1, укладеним між ПАТ "КБ "Актив-Банк" та ТОВ "ВКФ " Інвестгруп", а саме: на майнові права за кредитним договором № 0925/01, боржником за яким є ОСОБА_1, що полягають у праві вимагати повернення кредиту та сплати процентів, а також права вимоги за договорами, які забезпечують його виконання, зокрема, за договором іпотеки від 30.09.2009, укладеним між ПАТ "КБ " Актив-Банк" і ТОВ "Інфініті", предметом забезпечення за яким є три земельні ділянки загальною площею 5,3267 га, а саме земельна ділянка, кадастровий номер 3222484000:02:002:0017, площею 1,7674 га, земельна ділянка, кадастровий номер 3222484000:02:002:0014, площею 1,7198 га та земельна ділянка, кадастровий номер 3222484000:02:002:0086, площею 1,8395 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою:

Київська область, Києво-Святошинський р-н, Крюківщинська сільська рада, та за договором іпотеки від 02.11.2009, укладеним між ПАТ "КБ "Актив-Банк" і ОСОБА_2, предметом забезпечення за яким є майнові права на два об'єкти нерухомості загальною площею 377,62 м2, що стануть власністю ОСОБА_2 у майбутньому: тип об'єкта - Сол Т 182УН, приміщення - котедж, будівельна адреса: будинок АДРЕСА_1, загальною площею 188,76 м2; тип об'єкта Сол Т 182 УН, приміщення - котедж, будівельна адреса: будинок житлового масиву котеджної забудови "Місто Сонця" у с. Крюківщина, загальною площею 188,76 м2.

Ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення цього позову.

Залишаючи без змін судове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції зазначив, зокрема, що відповідно до статті 650 Цивільного кодексу України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі- продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (частина 4 статті 656 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Отже, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статті 203, 215 Цивільного кодексу України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури та порядку проведення торгів.

За змістом статей 203, 215, частини 4 статті 656 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених законодавством щодо проведення прилюдних торгів: складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів тощо; правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах (яка є продажем майна, тобто є забезпеченням переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів), полягає в тому, що у наведений спосіб здійснюється оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а визначена процедура реалізації майна на прилюдних торгах є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.

Відчуження майна з електронних торгів належить до договорів купівлі-продажу, а тому ця угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, зокрема, установлених частинами 1, 2, 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України (частинами 1, 2, 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України).

Наведене (як зазначив суд апеляційної інстанції) узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №903/145/18 та від 14.02.2019 у справі № 903/228/18.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно зі статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється, зокрема у разі набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Згідно зі статтею 28 Закону України "Про заставу" застава припиняється, серед іншого, у разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно.

Як уже зазначалося та установили суди, 06.06.2012 між ПАТ "КБ "Актив-Банк" і ТОВ

"ВКФ "Інвестгруп" було укладено кредитний договір № 0606/01, на забезпечення виконання зобов'язань за яким в цей же день було укладено договір застави № 0606/01/S-1.

За судовим рішенням від 06.06.2016 у справі № 910/5756/16 в рахунок часткового виконання зобов'язань ТОВ "ВКФ "Інвестгруп" перед ПАТ "КБ "Актив-Банк" за кредитним договором № 0606/01 звернуто стягнення на предмет застави за договором застави № 0606/01/S-1, а саме на майнові права за кредитним договором № 0925/01, що полягають у праві ТОВ "ВКФ "Інвестгруп" вимагати повернення кредиту в сумі 37 898 998,47 та сплати процентів у сумі 717 321,52 грн, що разом становить 38 616
319,99 грн, шляхом переводу на ПАТ "КБ "Актив-банк" всіх прав та обов'язків кредитора до боржника за вказаним кредитним договором на загальну суму грошової вимоги у розмірі 38 616 319,99 грн, а також права вимоги за договорами, які забезпечують його виконання.

За приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з рішенням від 06.06.2016 у справі № 910/5756/16,02.07.2019 на балансі ПАТ "КБ "Актив-Банк" було відновлено заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 0925/01, заборгованість за договорами застави та іпотеки, якими забезпечувалось виконання зобов'язання за кредитним договором № 0925/01, відновлено на балансових рахунках іпотеку та заставу у відповідних сумах. Тобто на виконання зазначеного судового рішення ПАТ "КБ "Актив-Банк" прийняв предмет застави у власність, відновивши його на балансі банку.

Отже, як установили суди попередніх інстанцій, на момент придбання позивачем прав вимоги за кредитним договором від 06.06.2012 № 0606/01 договір застави № 0606/01/S-1 був припинений, оскільки ПАТ "КБ "Актив-Банк" (заставодержатель) набуло право власності на предмет застави за цим договором.

При цьому суд апеляційної інстанції спростував доводи позивача, наведені ним в апеляційній скарзі, зокрема щодо відсутності у матеріалах справи доказів про відновлення на балансі ПАТ "КБ "Актив-Банк" заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 0925/01 та заборгованості за договорами застави та іпотеки, якими забезпечувалось виконання зобов'язання за кредитним договором № 0925/01, наголосивши, що такі доводи спростовуються матеріалами справи, в якій наявна довідка № 809, видана ПАТ "КБ "Актив-Банк" за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підтвердження факту відновлення на балансі ПАТ "КБ "Актив-Банк" заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 0925/01 та заборгованості за договорами застави та іпотеки, а саме: договором іпотеки № 6288, договором іпотеки № 1169 та договором застави цінних паперів від
02.11.2009.

Водночас суди установили, що іпотека ПАТ "КБ "Актив-Банк" виникла на підставі договору іпотеки № 6288, зміна іпотекодержателя відбулася в результаті ухвалення судом рішення від 06.06.2016 у справі № 910/5756/16, а зміна іпотекодержателя у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тобто підтвердження факту зміни іпотекодержателя, відбулась 19.12.2019 і факт відсутності станом на
13.12.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права іпотеки за ПАТ "КБ "Актив-Банк" не спростовує того факту, що рішення від 06.06.2016 у справі № 910/5756/16 було виконано й іпотекодержателем було ПАТ "КБ "Актив-Банк".

Суд апеляційної інстанції також відхилив за необґрунтованістю і недоведеністю доводи позивача про те, що саме він набув прав на майнове забезпечення за договором застави № 0606/01/S-1 і відповідно є власником прав вимоги за кредитним договором № 0925/01, договором іпотеки № 6288 та договором застави цінних паперів від 02.11.2009. Як зазначив суд апеляційної інстанції, з моменту прийняття у власність ПАТ "КБ "Актив-Банк" права вимоги договір застави № 0606/01/S-1 в силу положень пункту 4 частини 1 статті 593 Цивільного кодексу України та статті 28 Закону України "Про заставу" було припиненим, оскільки заставодержатель набув право власності на предмет застави (рішення суду у справі ~lawsuitLinks15~). Таким чином, право вимоги за кредитним договором від 06.06.2012 № 0606/01 окремо було виставлено на продаж і 22.11.2019 реалізовано за результатами відкритих торгів (аукціону) № UA-EA-2019-10-16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24-Б-2, переможцем якого стало AT "Асвіо Банк", без права вимоги за договором застави № 0606/01/S-1.

Суд апеляційної інстанції наголосив, що матеріалами справи підтверджується, що відповідно до результатів проведеного аукціону за лотом № GL18N212006 від
22.10.2019 в системі PROZORRO.SALE права вимоги за кредитним договором № 0606/01 було реалізовано та відступлено переможцю аукціону AT "Асвіо Банк" без прав вимоги за договором застави, кредитним договором № 0925/01, укладеного з ОСОБА_1, та договорами іпотеки та застави до нього.

За результатами зазначеного аукціону між ПАТ "КБ "Актив-Банк" і AT "Асвіо Банк" укладено договір № 54-UA-EA-2019-10-16-000024-b_2 від 07.11.2019, за змістом якого право вимоги за договором застави № 0606/01/S-1, кредитним договором № 0925/0, договором іпотеки № 6288 та договором застави цінних паперів від
02.11.2009 не є предметом відступлення.

Суд апеляційної інстанції акцентував на тому, що згідно з додатком № 1 до договору відступлення від 07.11.2019 ПАТ "КБ "Актив-Банк" відступлено на користь позивача права вимоги до ТОВ "ВКФ Інвестгруп" за кредитним договором № 0606/01; жодних відомостей про те, що позивачеві були відступлені права вимоги за будь-якими договорами, укладеними на забезпечення виконання кредитного договору від 06.06.2012 № 0606/01 (договором застави № 0606/1/S-1), або ж кредитним договором № 0925/01, договір відступлення від 07.11.2019 не містить, а позивач відповідних доказів не надав.

Водночас апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що, зазначаючи про те, що в розмір загальної заборгованості за кредитним договором включено розмір застави за договором майнових прав у сумі 38 616 319,99 грн, тобто початкова ціна права вимоги за кредитним договором не зменшена на розмір застави за договором майнових прав, що також є підтвердженням набуття AT "Асвіо Банк" прав заставодержателя щодо застави майнових прав за договором № 0606/01/S-l, позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що розмір набутої ним вимоги включає в себе вартість предмета застави за договором застави № 0606/01/S-1.

Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача на неврахування судом першої інстанції положень частини 5 статті 20 Закону України "Про заставу", на підтвердження того, що він є заставодержателем, зазначивши, що наведені положення законодавства регулюють правовідносини, які виникають внаслідок виконання третьою особою зобов'язання боржника перед кредитором; позивач не виконував зобов'язання ТОВ "ВКФ "Інвестгруп" ПАТ КБ "Актив-Банк" за кредитним договором від 06.06.2012 № 0606/01, а також зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 0925/01; у спірних правовідносинах відбулось передання ПАТ

"КБ "Актив-Банк" (кредитор) своїх прав вимоги за кредитним договором від
06.06.2012 № 0606/01 позивачу за правочином (відступлення права вимоги), а тому застосування положень частини 5 статті 20 Закону України "Про заставу" до таких правовідносин є безпідставним.

Крім того, суд визнав необґрунтованими посилання позивача на положення частини 2 статті 27 Закону України "Про заставу", згідно з якою застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі, оскільки на дату проведення аукціону від 22.10.2019 договір застави № 0606/01/S-1 вже припинив свою дію внаслідок набуття ПАТ "КБ "Актив-Банк" права власності на предмет застави.

З урахуванням зазначених правових положень суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сукупність встановлених обставин свідчить про те, що 26.11.2019 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на відкритих торгах № UA-EA-2019-11-05-000014-а (результат яких у частині оскаржує позивач) законно реалізував пул активів номер лоту GL18N213610, до складу якого, серед іншого, увійшли права вимоги за кредитним договором № 0925/01 та договорами, що його забезпечують (договір іпотеки № 6288, договір іпотеки № 1169, договір застави цінних паперів від 02.11.2009), та за результатами проведених торгів ТОВ "ФК Інвест-Кредо" як переможець аукціону на законних підставах набуло прав вимоги за кредитним договором № 0925/01, договором іпотеки № 6288, договором іпотеки № 1169 та договором застави цінних паперів, про що укладено відповідні договори відступлення. У свою чергу, за висновком судів, позивач не надав суду доказів на підтвердження наявності у нього права власності на майнове забезпечення за кредитним договором від 06.06.2012 № 6606/01.

При цьому апеляційний суд звернув увагу на те, що на розгляді Києво-Святошинського районного суду Київської області перебували заяви ТОВ "ФК " Поліс" і AT "Асвіо Банк" про заміну сторони стягувача у виконавчих провадженнях, відкритих на виконання рішення суду від 26.06.2014 у справі № 2-3882/12 за позовом ТОВ "ВКФ "Інвестгруп" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ "Інфініті" про стягнення заборгованості, звернення стягнення, відшкодування збитків. Згідно із судовим рішенням у справі № 2-3882/12 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ
"ВКФ "Інвестгруп" прострочену заборгованість за кредитним договором № 0925/01 в сумі 38 616 319,99 грн; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0925/01 у сумі 38 616 319,99 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельні ділянки, що належать ТОВ "Інфініті", цільове призначення яких - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Крюківщинська сільська рада (площею 1,7674 га, кадастровий номер undefined, площею 1,7198 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0014, площею 1,8395 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0086) та визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0925/01 у сумі 38 616 319,99 грн звернуто стягнення на предмет застави - іменні безпроцентні облігації в бездокументарній формі ТОВ "Інфініті" в кількості 25 168,00 шт., що належать ОСОБА_2, депозитарний код рахунка в цінних паперах З00947-UA 10200144, депозитарна установа ПАТ "КБ "Актив-Банк", визначено спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення прилюдних торгів, початкову ціну встановити в розмірі ринкової вартості на підставі оцінки, проведеної незалежним суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Ухвалами Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.05.2020, залишеними без змін постановами Київського апеляційного суду від 01.10.2020, відмовлено у задоволенні заяви AT "Асвіо Банк" про заміну сторони виконавчих проваджень з виконання рішення суду у справі № 2-3882/12 та задоволено заяву ТОВ
"ФК "Поліс" про заміну сторони виконавчих проваджень.

Поза тим, суд апеляційної інстанції не установив порушень місцевим господарським судом норм процесуального права, зокрема тих, якими унормовано залишення позову без розгляду, та зазначив, що позивач не надав доказів на підтвердження своїх посилань щодо неможливості бути присутнім у судовому засіданні у суді першої інстанції через неналежне виконання секретарем судового засідання своїх обов'язків щодо виклику сторін.

Як уже зазначалося, АТ "Асвіо Банк" не погодився з ухваленими у справі рішенням і постановою про відмову у позові та оскаржив їх до суду касаційної інстанції.

Як свідчить зміст касаційної скарги, її подано на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних позивачем рішення і постанови в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статті 300 Господарського процесуального кодексу України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.

Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет і підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Предметом касаційного перегляду Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у справі № 813/3676/16 (постанова від
19.01.2021), на яку послався скаржник у касаційній скарзі, були судові рішення в адміністративній справі, ухвалені за наслідком розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Траст Груп" (далі - ТОВ "Фінанс Траст Груп") до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - Червоноградська ОДПІ) про: 1) визнання протиправними дій Червоноградської ОДПІ щодо накладення заборони - обтяження на майно, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - податкової застави на майно Закритого акціонерного товариства "Прибужжя" - єдиний майновий комплекс за адресою: Львівська обл., Сокальський район, м. Великі Мости, вул. Старомостівська, буд. 142, (номер запису про обтяження - 144860 від 14.02.2013, відповідно до якого накладено заборону відчужувати майно - податкова застава, накладена на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 385061 від
14.02.2013; підстава виникнення обтяження - акт опису майна, серія та номер б/н, виданий 18.01.2013; обтяжувач - Державна податкова інспекція у м. Червонограді Львівської обл. ДПС; 2) зобов'язання Червоноградської ОДПІ виключити з акта опису майна, серія та номер б/н, виданий 18.01.2013, видавник - податковий керуючий, нерухоме майно, а саме: майновий комплекс з 5-ти будівель, загальною площею 1 011,7 м2: 1. виробничий цех (поз. 1) літ. "А-1", площею 532,1 м2; 2. склад тари (поз. 2) літ. "Б", площею 234,5 м2; 3. сироповарний цех (поз. 3) літ. "В ", площею 67,5 м2; 4. котельня (поз. 4) літ. "Г", площею 70,0 м2; 5. гараж (поз. 5) літ. "Д", площею 107,6 м2, розташоване за адресою: Львівська обл., Сокальський р-н, м. Великі Мости, вул. Старомостівська, 142; 3) зобов'язання Червоноградської ОДПІ звільнити зазначене нерухоме майно з податкової застави.

Вважаючи, що майно (комплекс із 5-ти будівель загальною площею 1 011,7 м2) не може бути використане як джерело погашення податкового боргу, а наявність податкової застави на майно обмежує права ТОВ "Фінанс Траст Груп" як іпотекодержателя, зазначене товариство звернулося до суду з позовом. У ході розгляду справи позивач заявив клопотання про заміну позивача ТОВ "Фінанс Траст Груп" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація" (далі - ТОВ "ФК "Інновація"), оскільки ТОВ "Фінанс Траст Груп" відступило право вимоги за договором іпотеки на користь ТОВ "ФК "Інновація відповідно до договору про відступлення права вимоги від
09.02.2017 № 29. Суд першої інстанції в порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення постанови суду першої інстанції) замінив позивача у справі його правонаступником та дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки майно відповідно до іпотечного договору, яке описане в акті опису майна від
18.01.2013, перебуває в іпотеці, то включення такого майна до акта опису порушує права іпотекодержателя, зважаючи на статті 3,33,36 Закону України "Про іпотеку", так як позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що він не зміг чи не зможе реалізувати своє право на задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна у зв'язку із існуванням податкової застави. Крім того, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів про наявність у ОСОБА_4 боргу перед позивачем за кредитним договором, що, у свою чергу, може виключати можливість та необхідність відчуження іпотечного майна для погашення такого боргу. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що ТОВ
"ФК "Інновація" не є власником нерухомості - майнового комплексу з 5-ти будівель загальною площею 1 011,7 м2, а тому не наділене правом звертатися до суду для виключення зазначеного майна з акта опису майна у податкову заставу. Об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погодилася з висновком суду апеляційної інстанції лише в частині щодо відсутності у ТОВ "ФК " Інновація" права на звернення до суду. Ухвалюючи постанову у справі, суд касаційної інстанції змінив мотивувальну частину постанови суду апеляційної інстанції щодо мотивів відмови у задоволенні позовних вимог та залишив без змін у решті постанову, якою у позові було відмовлено повністю. Верховний Суд виходив із того, що, зважаючи на статті 3,33,36 Закону України "Про іпотеку", ТОВ "Фінансова компанія "Інновація" не наділене правом звернення до суду для виключення зазначеного майна з акта опису майна у податкову заставу, оскільки такого права вимоги про звільнення майна з податкової застави за встановлених обставин (відсутності доказів державної реєстрації відступлення права вимоги за іпотечним договором, а отже, і відсутності порушеного права ТОВ "ФК "Інновація") в останнього немає. Верховний Суд також зазначив, що суд апеляційної інстанції під час перегляду справи помилково надав оцінку застосуванню судом першої інстанції норм матеріального права стосовно правомірності дій податкового органу щодо включення до акта опису у податкову заставу майна, яке перебуває в іпотеці, та звільнення такого майна з податкової застави, оскільки реалізовані відповідачем дії і рішення не стосуються прав, свобод та інтересів позивача.

Предметом касаційного перегляду Верховного Суду у справі № 913/106/18 (постанова від 04.07.2019), на яку також послався скаржник у касаційній скарзі, були судові рішення, ухвалені за результатами розгляду позову Приватного акціонерного товариства "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" в особі арбітражного керуючого (керуючого санацією) Кандаурової А. П. до Фермерського господарства "Моноліт-Агро" про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна. Позов обґрунтовано, зокрема, тим, що під час здійснення процедури санації керуючим санацією боржника-позивача було отримано інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо боржника, з яких стало відомо про вибуття з власності боржника значного обсягу нерухомого майна внаслідок укладення за півроку до порушення справи про банкрутство низки договорів, які суттєво погіршили фінансовий стан боржника, в тому числі договору купівлі-продажу від 09.04.2011, укладеного між боржником та Товариством з обмеженою відповідальністю Біловодський елеватор" (далі - ТОВ "Біловодський елеватор") та в подальшому визнаного недійсним у справі № 21/89б/2011. З огляду на те, що відчуження приміщення було не тільки неприбутковим, а й збитковим для боржника, а дії директора боржника явно суперечили інтересам та меті діяльності боржника, волевиявлення боржника не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, а отже, з урахуванням того, що приміщення вибуло із володіння боржника поза його волею, таке приміщення підлягає витребуванню у відповідача.

Позивач також зазначав, що 07.10.2016 Міловський районний ВДВС ГТУЮ у Луганській області видав постанову про накладення арешту на все нерухоме майно ТОВ "Біловодський елеватор", а станом на 21.03.2017 реєстрація права власності відповідача на приміщення Закритого акціонерного товариства "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" (далі - ЗАТ "МЗРО "Стрілецький степ") ще не відбулась, то отже, з огляду на статтю 210 Цивільного кодексу України право власності на майно належало ТОВ "Біловодський елеватор" та майно перебувало під арештом; всупереч постанові про накладення арешту на все нерухоме майно ТОВ "Біловодський елеватор" та положенням законодавства в період із 21.03.2017 до
22.01.2018 приватним нотаріусом Доброскоковою А. М. право власності на приміщення ЗАТ "МЗРО "Стрілецький степ" було зареєстроване за відповідачем; залучення відповідача до укладення договору на відчуження приміщення ЗАТ "МЗРО " Стрілецький степ" було формальним і відбувалось з метою позбавлення боржника майна, що означає, що відповідач є недобросовісним набувачем зазначеного приміщення.

Скасовуючи судові рішення у справі про відмову у позові та направляючи справу на новий розгляд до Господарського суду Луганської області у межах справи № 21/89б/2011 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ", суд касаційної інстанції виходив із того, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося питання добросовісності відповідача у сенсі можливої обізнаності щодо фактів незаконного вибуття спірного майна з володіння позивача; суди попередніх інстанцій надали неналежну оцінку доводам позивача щодо добросовісності відповідача та стосовно відсутності волі власника на вибуття майна з його володіння та не в повному обсязі встановили обставини справи, а отже, спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні наведеним вище доводам позивача відповідної правової оцінки, що є порушенням вимог процесуального законодавства, зокрема, статей 86, 238 Господарського процесуального кодексу України. Суд касаційної інстанції також відзначив, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. Розгляд цього спору щодо витребування майна боржника у добросовісного набувача або з чужого незаконного володіння в межах справи про банкрутство забезпечить реалізацію контролю суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, за діяльністю боржника та є ефективним засобом юридичного захисту прав як боржника, так і кредиторів.

З викладеного вбачається, що судові рішення у зазначених справах ухвалені за інших предмета і підстав заявлених позовних вимог, інших фактичних обставин, які формують зміст правовідносин, та зібраних у таких справах доказів, іншого нормативно-правового регулювання, а також іншого суб'єктного складу учасників судового процесу, ніж у справі, що розглядається, тобто зазначені справи і справа, судові рішення в якій переглядаються, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них; аналіз висновків, зроблених судами попередніх інстанцій у судових рішеннях у справі, в якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах, а отже, висновки цих судів у таких справах не підлягають застосуванню у справі, що наразі розглядається судом касаційної інстанції. Крім того, обставин щодо того, що стосовно когось із учасників справи, яка розглядається, відкрито провадження у справі про банкрутство судами попередніх інстанцій не встановлено, скаржником не наведено, доказів про таке не надано.

Стосовно посилань скаржника на неврахування судами правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 904/11194/15, то колегія суддів зазначає, що правова позиція, викладена у цій постанові, не може бути врахована, оскільки у постанові від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19 Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність відступлення від висновку, викладеного судом касаційної інстанції у постанові від 12.02.2020 у справі № 904/11194/15 в частині можливості залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України лише у випадку, якщо суд викликав позивача у судове засідання і визнав його явку обов'язковою.

Отже, скаржник у касаційній скарзі необґрунтовано зазначає, що оскаржувані у справі судові рішення ухвалювалися без урахування висновків Верховного Суду, викладених у вказаних постановах.

Водночас колегія суддів зазначає, що постанови Вищого господарського суду України, посилання на одну з яких містить касаційна скарга, не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, що викладені саме у постановах Верховного Суду.

Також колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що, як свідчить зміст постанови суду апеляційної інстанції, апеляційний господарський суд, серед іншого, в оскаржуваній постанові посилався на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/5769/17, від 18.10.2018 у справі № 903/145/18, від 14.02.2019 у справі № 903/228/18, від
02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16, від
05.03.2019 у справі № 917/377/17, від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від
17.04.2018 у справі № 914/1521/17, тому відповідні застереження скаржника не є такими, що підтверджують підстави касаційного оскарження у розумінні положень пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів також не бере до уваги посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, оскільки предмет і підстави позову, фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у зазначених справах і в розглядуваній справі є різними, що виключає як подібність спірних правовідносин, так і підстави для застосування правових позицій, наведених у вказаній постанові, під час вирішення цього спору; крім того, висновки судів попередніх інстанцій, викладені в оскаржених судових рішеннях у справі, що розглядається, висновкам Великої Палати Верховного Суду у зазначеній постанові не суперечать.

Поза тим, колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 146,147), оскільки під час вирішення цього спору положення статей 387, 388 Цивільного кодексу України, якими унормовано право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та витребування майна від добросовісного набувача, суди не застосовували, натомість оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (яка стала підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою АТ "Асвіо Банк"), можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Тобто, зокрема, такі висновки мають бути зроблені в іншій справі (в якій відбувся касаційний перегляд судових рішень) і повинні охоплювати застосування тієї ж самої норми права, що застосована в оскаржуваних судових рішеннях, у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, не знайшла підтвердження.

Водночас колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки скаржник не зазначає конкретних норм права, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та не обґрунтовує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо такої норми для правильного вирішення спору.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Відповідно, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United
Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Таким чином, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (схожий висновок викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 у справі № 910/2492/20.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Асвіо Банк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 у справі 910/2492/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак