Історія справи

Ухвала КГС ВП від 06.07.2021 року у справі №910/14134/20

УХВАЛА

11 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/14134/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Уркевича В. Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 (колегія суддів: Тищенко А. І. - головуючий, Михальська Ю. Б., Іоннікова І. А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 (суддя Гумега О. В. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідропауер-1"

до Державного підприємства "Гарантований покупець",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

2) Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго",

про стягнення боргу, пені та штрафу

за участю: відповідача: 1) Зеленковський О. О. (адвокат), 2) Левченко Д. Ю. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідропауер-1" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач) про стягнення 5 674 082,48 грн з яких: 5 259 118,09 грн основного боргу, 127 776,27 грн пені, 368 138,24 грн штрафу 7% (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав обов'язки щодо повноти та своєчасності розрахунків за відпущену електричну енергію за березень - липень 2020 року на підставі договору № 16548/01 від
20.02.2019 (в редакції додаткової угоди № 305/01 від 30.06.2019).

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 5 259 118,09 грн основного боргу, 80 000,00 грн пені, 250 000,00 грн штрафу, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджена основна заборгованість відповідача перед позивачем, доводи відповідача щодо особливостей розрахунку ним за поставлену електричну енергію не можуть бути підставою для відмови у позові. Суми пені за визначені позивачем періоди нарахування та 7% штрафу є арифметично вірними, проте суд вирішив, що враховуючи специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, є підстави для зменшення заявлених сум пені та штрафу відповідно до статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України.

3. Короткий зміст касаційної скарги, заяви, клопотань учасників справи

3.1. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті судами рішення в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме ст.ст. 33, 62, 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", ст.ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 196 Господарського кодексу України, п.10.1, п.10.4 та п.12.3, п.12.6 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП №641 від
26.04.2019, п.4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 27.07.2020 №810-IX та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (п.3 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).

3.3. Позивач подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про відмову від частини позовних вимог в порядку статті 307 ГПК України, а саме від позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 80 000,00 грн та штрафу у розмірі 250 000,00 грн, просить суд прийняти дану заяву.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч.6 ст.46 ГПК України).

Заяву від імені позивача підписано директором ТОВ "Гідропауер-1" і сумнівів щодо його повноважень немає.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Статтею 307 ГПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав касаційну скаргу (Статтею 307 ГПК України, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі (ч.2).

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що підстав відмовляти у прийнятті поданої позивачем відмови від частини позовних вимог немає, тому така відмова судом приймається, судові рішення щодо вказаних позовних вимог підлягають визнанню нечинними, а провадження в цій частині позовних вимог підлягає закриттю.

3.4. Державне підприємство "Гарантований покупець" в судовому засіданні
28.07.2021 подало клопотання про закриття провадження у справі вказуючи на те, що ним було сплачено в рахунок оплати електричної енергії квітня-травня 2020 року 2 706 370,62 грн, на підтвердження чого до клопотання додані копії платіжних доручень від 31.05.2021 № 125061, від 30.06.2021 №128339, від
14.04.2021 №116237, від 29.04.2021 №118846, від 14.04.2021 №116236. В клопотанні відповідач з посиланням на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04, від 25.07.2019 у справі №916/144/18, від
09.03.2021 у справі №914/1034/18, просить закрити провадження у справі в частині стягнення боргу з відповідача в розмірі 2 706 370,62 грн у зв'язку з відсутністю спору.

06.08.2021 Державне підприємство "Гарантований покупець" подало ще одне клопотання про закриття провадження у справі, яке надійшло до суду касаційної інстанції 10.08.2021, де вказує на те, що ним було сплачено в рахунок оплати електричної енергії травня-червня 2020 року 425 457,91 грн, на підтвердження чого до клопотання додані копії платіжних доручень від 28.07.2021 № 136397 та від 28.07.2021 № 136396, просить закрити провадження у справі в частині стягнення боргу з відповідача в розмірі 425 457,91 грн у зв'язку з відсутністю спору.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що клопотання відповідача не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 300 ГПК України визначені межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Згідно частини 2 цієї статті суд касаційної інстанції не має права збирати чи приймати до розгляду нові докази.

Оскільки вказані вище клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення боргу обґрунтовані новими доказами, поданими до суду касаційної інстанції, виходячи із наведених положень статті 300 частини 2 ГПК України у задоволенні клопотань Державного підприємства "Гарантований покупець" слід відмовити.

4. Мотивувальна частина

4.1. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4.2. Суди при винесенні судових рішень про часткове задоволення позовних вимог виходили з того, що 100 % оплати відпущеної електричної енергії здійснюється після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел; акти купівлі-продажу відповідачем підписані, вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за березень, квітень, травень, червень 2020 року була затверджена Регулятором відповідними Постановами НКРЕКП, отже, судами визначені строки виникнення обов'язку у відповідача з оплати відпущеної електричної енергії. Ані договором № 16548/01 від 20.02.2019, укладеним між позивачем та відповідачем про купівлю-продаж електроенергії, ані Порядком купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), ані положеннями статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" не визначено прямої залежності виконання зобов'язань Гарантованого покупця (відповідача) щодо оплати відпущеної виробником (позивачем) за "зеленим" тарифом електроенергії від виконання зобов'язань оператором системи передачі (ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго") щодо оплати послуг Гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел на підставі укладеного між останніми договору.

Твердження відповідача стосовно ненадходження коштів від ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" фактично зводяться до відсутності бюджетного фінансування, водночас відсутність бюджетного фінансування, в т. ч. через ненадходження коштів від ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов'язання. Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що також зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".

4.3. Відповідач в касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

4.4. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

4.5. Частина 2 статті 287 ГПК України спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом викладення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі п.3 ч.2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

4.6. Під час здійснення аналізу доводів касаційної скарги у цій справі та фактичних обставин справи, колегією суддів з'ясовано, що Верховним Судом у касаційному порядку переглядалися судові рішення у справі №910/11830/20 за позовом ТОВ "Єдиний Енергостандарт" до ДП "Гарантований покупець" про стягнення основного боргу та штрафних санкцій у зв'язку із простроченням останнім грошового зобов'язання, яке виникло за договором купівлі-продажу електроенергії, виготовленої за "зеленим" тарифом.

Так, за результатами касаційного перегляду судових рішень у справі №910/11830/20, які оскаржувались з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд у постанові від 12.05.2021 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості.

Розглядаючи доводи скаржника ДП "Гарантований покупець" у справі № 910/11830/20, суд касаційної інстанції виходив з того, що між сторонами склалися договірні правовідносини - зобов'язання сторін за якими врегульовано як нормами Закону України "Про ринок електричної енергії" та положеннями Порядку №641, так і загальними положеннями цивільного законодавства про зобов'язання, оскільки на виконання абзацу 4 пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" не прийнято закон, яким передбачалось би погашення заборгованості ДП "Гарантований покупець" перед суб'єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, з відшкодуванням такої заборгованості шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.

При цьому, відхиляючи аргументи скаржника щодо застосування норм Закону України "Про ринок електричної енергії" та положень Порядку №641, викладені у касаційній скарзі, Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом не залежить від надходження коштів від ПАТ "НЕК "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання перед відповідачем (за іншим укладеним між ними договором), оскільки за договором №15625/01 від 27.09.2018 саме відповідач взяв на себе обов'язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі Порядку № 641.

Верховний Суд також погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відхилення посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом". Факт відсутності бюджетного фінансування, у тому числі, і через ненадходження коштів від ПАТ "НЕК "Укренерго", не може звільняти відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки вказані обставини не визначені нормами закону як такі, що звільняють від виконання зобов'язання.

Ані умовами договору, ані положеннями Порядку №641 обов'язок гарантованого покупця з оплати вартості купленої у виробника електричної енергії не ставиться в залежність від виконання ПАТ "НЕК "Укренерго" своїх зобов'язань перед гарантованим покупцем, тому недодержання своїх обов'язків ПАТ "НЕК "Укренерго" не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов'язань з оплати вартості обсягу придбаної електричної енергії за "зеленим" тарифом.

При цьому, Верховний Суд погодився з висновком апеляційного господарського суду щодо безпідставності доводів ДП "Гарантований покупець" про те, що виконання його грошових зобов'язань перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років на підставі пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії", враховуючи те, що на момент вирішення спірних правовідносин наразі відсутній нормативний акт, який би встановлював інший порядок і спосіб виконання зобов'язань відповідача перед позивачем, ніж передбачені договором та Порядком №641.

4.7. Проаналізувавши висновок, викладений у постанові Верховного Суду від
12.05.2021 у справі № 910/11830/20, Верховний Суд вважає, що він стосується правовідносин, які є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається.

Верховний Суд у зазначеній постанові виклав висновок щодо комплексного застосування норм Закону України "Про ринок електричної енергії", статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статей 174, 193 Господарського кодексу України, пунктів 10.1,10.4 Глави 10, пунктів 12.3,12.6 Порядку, пункту 4 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" до подібних правовідносин і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Крім того Верховний Суд зазначає, що у справах №910/6550/20, №910/13599/20, №910/7972/20, №910/9475/20 Верховний Суд вже наголошував про наявність правового висновку у подібних правовідносинах, де касаційні провадження за касаційними скаргами ДП "Гарантований покупець", відкриті на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, були закриті.

4.8. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

При цьому Верховний суд не вважає за необхідне відступати від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №910/11830/20.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача підлягає закриттю на підставі вищенаведеної норми процесуального закону.

4.9. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United
Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників судового процесу.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище конкретних норм ГПК України.

4.10. За вказаних обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі.

4.11. У зв'язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Разом з тим, оскільки позивач відмовився від частини позовних вимог про стягнення пені та штрафу, які було стягнуто оскарженим в касаційному порядку рішенням, а відповідач сплатив судовий збір з вимогами про скасування цього рішення в задоволеній частині, то відповідачу з Державного бюджету України на підставі частини 4 статті 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого за оскарження судового рішення, яким задоволено позовні вимоги, від яких позивач відмовився, а саме 9

900 грн (сума, що підлягала сплаті і сплачена відповідачем при поданні касаційної скарги в частині оскарження судових рішень про стягнення з відповідача пені та штрафу) - 50% = 4 950 грн.

Керуючись статтями 231, 234, 235, 296, 307 ГПК України, статтею 7 Закону України "Про судовий збір",

УХВАЛИВ:

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідропауер-1" від позовних вимог про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" пені у розмірі 80 000,00 грн та штрафу у розмірі 250 000,00 грн.

Визнати нечинними постанову Північного апеляційного господарського суду від
15.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі №910/14134/20 в цій частині, а провадження у справі у вказаній частині позовних вимог закрити.

Повернути Державному підприємству "Гарантований покупець" (ідентифікаційний код юридичної особи 43068454; Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27) з Державного бюджету України сплачену за платіжним дорученням від 22 березня 2021 року № 253 частину судового збору у розмірі 4 950 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.

Відмовити у задоволенні клопотань Державного підприємства "Гарантований покупець" про закриття провадження у справі в частині стягнення боргу.

Касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

В. Ю. Уркевич