Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.02.2020 року у справі №916/1831/19

УХВАЛА

07 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 916/1831/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Одеської митниці ДФС

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2019

та рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2019

за позовом Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго"

до відповідача: Одеської митниці ДФС

про стягнення заборгованості в загальній сумі 43 335,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

28.01.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Одеської митниці ДФС на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2019 у справі № 916/1831/19, подана через апеляційний господарський суд 26.12.2019.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з наступного.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених підпунктами "а " - "г" цієї норми.

Згідно із частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості в загальній сумі 43
335,50 грн, тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192 100,00 грн станом на 01 січня 2019 року), а тому справа є малозначною згідно з наведеними положеннями Господарського процесуального кодексу України.

В якості обґрунтування наявності підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник у касаційній скарзі зазначає, що справа має виняткове значення для нього, оскільки у зв'язку з набранням законної сили судовими рішеннями у цій справі буде накладено арешт на кошти, що перебувають на рахунках Одеської митниці ДФС, відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 N 845, внаслідок чого буде заблокована її робота, пов'язана із здійсненням розрахунків з Державним бюджетом України, юридичними та фізичними особами. Крім того, скаржник зазначає, що кошторисом Одеської митниці ДФС на 2019 рік не передбачено здійснення видатків на сплату коштів Комунальному підприємству "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго".

Однак, вищенаведені доводи суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки посилання заявника на визначену положеннями чинного законодавства процедуру виконання судових рішень за якими стягуються кошти з державних органів за рахунок державного та місцевих бюджетів, а також посилання на відсутність асигнувань, передбачених кошторисом, не доводить винятковість справи для Одеської митниці ДФС.

Таким чином, заявник у скарзі не наводить обґрунтувань, які б свідчили про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 зазначеного Кодексу.

Всі інші доводи заявника, які викладені у касаційній скарзі, зводяться до необхідності перегляду та переоцінки доказів, досліджених судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Обґрунтування наявності інших підстав, передбачених підпунктами "а ", "б ", "г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України щодо права касаційного оскарження в малозначних справах, скаржником також не наведено.

У контексті викладеного Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 держави-члени мають вжити заходів щодо визначення кола питань, виключених із права на апеляцію та касацію, для недопущення будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Як вбачається із прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).

Таким чином, підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Одеської митниці ДФС відсутні.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 916/1831/19 за касаційною скаргою Одеської митниці ДФС.

Керуючись статтями 12, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною Одеської митниці ДФС на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від
05.12.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2019 у справі № 916/1831/19.

2. Касаційну скаргу та додані до неї документи повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова