Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.03.2020 року у справі №826/8076/18

УХВАЛА

31 березня 2020 року

м. Київ

справа № 826/8076/18

адміністративне провадження № К/9901/5972/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі № 826/8076/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання протиправним дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати дії Мінагрополітики щодо нарахування на середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 10634,80 грн. єдиного внеску у порядку, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI, протиправними;

- зобов'язати Мінагрополітики нарахувати, обчислити та сплатити єдиний внесок на середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 10634,80 грн. з дотриманням порядку, що визначений ч. 2 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI;

- визнати протиправними дії та бездіяльність Мінагрополітики щодо нарахування на середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 253601,90 грн. та сплати єдиного внеску в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом;

- зобов'язати Мінагрополітики нарахувати, обчислити та сплатити єдиний внесок на середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 253601,90 грн. з дотриманням порядку, що визначений ч. 2 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI;

- зобов'язати Мінагрополітики утриматись від нарахування на середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 єдиного внеску в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом;

- визнати дії та бездіяльність Мінагрополітики щодо не сплати нарахованого на заробітну плату ОСОБА_1 за липень 2014 року у сумі 4668,84 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протиправними та такими, що порушують право позивача на соціальний захист;

- зобов'язати Мінагрополітики сплатити єдиний внесок на виплачену ОСОБА_1 заробітну плату за липень 2014 року у сумі 4668,84 грн;

- визнати дії Мінагрополітики щодо сплати не у повному обсязі єдиного внеску на середню заробітну плату за вимушений прогул ОСОБА_1 згідно з рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року № 2а-16650/11/2670 такими, що порушують встановлений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків;

- визнати дії Мінагрополітики щодо несплати єдиного внеску із середньої заробітної плати за вимушений прогул ОСОБА_1 у сумі 209551,90 грн. такими, що містять ознаки приховування (заниження) суми заробітної плати (виплат, доходу), на яку нараховуються страхові внески та порушують права позивача на соціальний захист;

- визнати дії та бездіяльність Мінагрополітики щодо сплати не у повному обсязі єдиного внеску на середню заробітну плату за вимушений прогул згідно з рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року у справі № 2а-16650/11/2670 підставою для подання у звітності до органів доходів і зборів недостовірних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1, що використовуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- зобов'язати Мінагрополітики подати до органів доходів і зборів звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з достовірними відомостями щодо проходження та припинення державної служби, стажу державної служби, оплати праці та сплати єдиного внеску стосовно застрахованої особи ОСОБА_1 за період з 2011 по 2017 роки;

- вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав позивача.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Мінагрополітики щодо нарахування на середній заробіток за час вимушеного прогулу на суму 253601,90 грн. та сплати єдиного внеску в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом.

Зобов'язано Мінагрополітики нарахувати, обчислити та сплатити єдиний внесок на середній заробіток за час вимушеного прогулу із суми 253601,90 грн. з дотриманням порядку, що визначений частиною 2 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI.

Зобов'язано Мінагрополітики провести звірку нарахувань єдиного соціального внеску щодо ОСОБА_1 за оскаржувані ним періоди (липень 2014 року, серпень 2017 року) на відповідність положенням Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI та, у разі виявлення помилок у розрахунках (нарахуваннях), самостійно привести їх у відповідність до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року, скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року - в частині відмовлених позовних вимог про визнання дії та бездіяльності Мінагрополітики щодо несплати нарахованого на заробітну плату ОСОБА_1 за липень 2014 року у сумі 4668,84 грн єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протиправними та зобов'язання Міністерства аграрної політики та продовольства України сплатити єдиний внесок на виплачену ОСОБА_1 заробітну плату за липень 2014 року у сумі 4668,84 грн та прийнято в цій частині постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Визнано дії та бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо не сплати нарахованого на заробітну плату ОСОБА_1 за липень 2014 року у сумі 4668,84 грн єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протиправними.

Зобов'язано Міністерство аграрної політики та продовольства України сплатити єдиний внесок на виплачену ОСОБА_2 заробітну плату за липень 2014 року у сумі 4668,84 грн.

Абзац четвертий резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року - виключено.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року - залишено без змін.

Слід зазначити, що судом першої інстанції справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, скаржник надіслав касаційну скаргу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Усенко Є. А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Гімона М. М., Гусака М. Б.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 березня 2020 року заяви суддів Усенко Є. А., Гімона М. М., Гусака М. Б. про самовідвід задоволено. Передано касаційну скаргу Мінагрополітики до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду.

26 березня 2020 року Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 484/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл у зв'язку зі постановленням Верховним Судом ухвали від 24 березня 2020 року про відведення судді-доповідача Усенко Є. А. та суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б. від розгляду матеріалів касаційної скарги Мінагрополітики на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі № 826/8076/18.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 26 березня 2020 року визначено склад суду: Яковенко М. М. (головуючий суддя), Дашутін І. В., Шишов О. О.

Перевіривши касаційну скаргу, Суд зазначає наступне.

Задовольнивши частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що вимоги Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" прямо вказують на наявність у відповідача законодавчо передбаченого обов'язку здійснювати нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивача у разі виплати середньої заробітної плати за вимушений прогул за рішенням суду із відображенням його нарахування за кожним календарним місяцем і календарним роком та подачею таких відомості у відповідній звітності до територіального органу Пенсійного фонду.

Разом з тим, з виплаченої позивачеві за липень 2014 року заробітної плати у розмірі 4668,84 грн відповідач утримав єдиний внесок (6,1%) та сплатив його разом із нарахованим на частину середньої заробітної плати за вимушений прогул єдиним внеском (36,3%), але у серпні 2017 року його сторнував.

Натомість, згідно індивідуальної відомості про застраховану особу ОСОБА_1 форми ОК-7 від 21 березня 2018 року, в графі сума заробітку, з якої сплачено єдиний внесок зазначено 4668,84 грн, проте в графі про сплату єдиного соціального внеску та страхового стажу значиться "0".

Наведе свідчить про те, що під час сторнування суми заробітку в межах максимальної величини, на яку нараховано єдиний соціальний внесок за липень 2014 року, страхувальником одночасно сторновано і суму заробітної плати позивача за цей місяць.

Наведене дає підстави для висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Також, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року у справі № 2а-16650/11/2670, зокрема, стягнуто з Мінагрополітики на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 жовтня 2011 року по 29 травня 2017 року в розмірі 264236,70 грн. Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в сумі 10634,80 грн допущено до негайного виконання.

Слід зазначити, що середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 10634,80
грн сплачено позивачу у серпні 2017 року. Окрім цього, за серпень 2017 року нараховано суму заробітної плати 3875,21 грн та компенсацію за один день щорічної відпустки у розмірі 96,92 грн, що разом складає 14606,93 грн.

Тобто, страхувальником нараховано та сплачено заробітну плату та суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в повному обсязі, що знаходить своє відображення у відомостях Пенсійного Фонду України про наявний страховий стаж позивача за серпень 2017 року, що має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

У поданій касаційній скарзі відповідач, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ст. 13 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених ч. 1 ст. 328 КАС України.

Водночас п. 2 ч. 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Наведені обставини свідчать, що спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби, справа є незначної складності.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судовому рішенні судів першої та апеляційної інстанції обставинами справи не дає підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Посада публічної служби, яку обіймав позивач та у зв'язку з перебуванням на якій виник цей спір, не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до ст. 50 Закону України "Про запобігання корупції".

Правовий висновок щодо спірних правовідносин викладений у постановах Верховного Суду у справі № 752/20210/14-ц від 15 листопада 2018 року та у справі № 813/80/14 від 22 липня 2019 року.

Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі № 826/8076/18.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов