Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.03.2020 року у справі №0440/5578/18

УХВАЛА

31 березня 2020 року

м. Київ

справа №0440/5578/18

адміністративне провадження №К/9901/8021/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Офісу великих платників податків Державної податкової служби (правонаступник Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби; Офіс ВПП ДПС) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2020 у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 15.01.2019 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 19.04.2018 №0003564613, від 20.04.2018 №0003774613, від
12.07.2018 №0005832200.

Відповідач оскаржив це рішення, подавши апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від 11.03.2019 залишив без руху у зв'язку із несплатою судового збору за подання апеляційної скарги, а ухвалою від 19.04.2019 повернув, оскільки відповідач не усунув недоліки апеляційної скарги, залишену без руху ухвалою суду від 11.03.2019, у встановлений судом строк. При цьому суд апеляційної інстанції наведені у клопотанні про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги щодо сплати судового збору доводи (стосовно зупинення операцій по рахунках у зв'язку з безспірним списанням коштів за рішеннями суду та відсутності асигнування видатків для сплати судового збору) визнав неповажними, оскільки невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною підставою для продовження строків на усунення недоліків. До того ж суд зазначив, що відповідачу було надано достатньо часу для виконання вимог ухвали суду щодо подання до суду апеляційної інстанції документа про сплату судового збору.

28.12.2019 відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020 апеляційну скаргу залишено без руху з тих підстав, що: 1) до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору; 2) вказана скаржником причина пропуску строку на апеляційне оскарження визнана неповажною.

Ухвалою цього ж апеляційного суду від 07.02.2020 відмовлено у клопотанні відповідача про відстрочення сплати судового збору у розмірі 109' 578,17 грн та у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою з тих підстав, що відповідач пропустив встановлений законом строк на подання апеляційної скарги, а обставини пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані ним у заяві як підстави для поновлення такого строку (відсутність коштів для сплати судового збору та блокування рахунків у зв'язку з проведенням органом казначейства безспірного списання коштів), не можуть бути визнані поважними.

17.03.2020 відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2020, у якій просить скасувати зазначене судове рішення, а справу направити до апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Одночасно Офіс ВПП ДПС заявив клопотання про заміну сторони (відповідача) правонаступником згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537.

Відповідно до частини 1 статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Обґрунтовуючи довід в касаційній скарзі, що строк на звернення з апеляційною скаргою був пропущений з поважних причин, відповідач зазначає, що вперше з апеляційною скаргою Офіс ВПП ДФС звернувся вчасно, однак через відсутність коштів, як незалежного від відповідача явища, судовий збір за подання апеляційної скарги не був сплачений і ухвалою апеляційного адміністративного суду від 19.04.2019 первинна апеляційна скарга була повернута; вказує, що Офісом ВПП ДФС вживалися відповідні заходи щодо сплати судового збору, проте ці обставини не були враховані судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 08.02.2020) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Підставою для повернення апеляційної скарги згідно з ухвалою від 19.04.2019 було те, що відповідач не усунув недолік апеляційної скарги, на який було вказано в ухвалі від 11.03.2019 (до апеляційної скарги не був доданий документ про сплату судового збору).

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративного обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Зазначені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав такими, що не підпадають під вище зазначений критерій, не можуть бути визнані поважними, оскільки стосуються адміністративно-організаційної діяльності суб'єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов'язані з цією діяльністю, в тому числі, й ті, що негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб'єкта владних повноважень режиму "послаблення" у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. До таких обставин відносяться, зокрема обставини, що створюють труднощі у сплаті судового збору. Ці обставини не надають права суб'єкту владних повноважень у довільний час після спливу встановленого законом строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 52, статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Замінити відповідача у справі - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби на його правонаступника - Офіс великих платників податків Державної податкової служби.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної податкової служби на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2020.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду