Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.05.2019 року у справі №810/3378/18

УХВАЛА

28 травня 2019 року

м. Київ

справа №810/3378/18

адміністративне провадження №К/9901/14715/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною вимоги від 24.04.2018 № Ф-173487-50/51,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019, адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від
24.04.2018 № Ф-173487-50/51 про сплату недоїмки з єдиного внеску в розмірі 5327,36 грн.

Відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є правомірність вимоги від 24.04.2018 № Ф-173487-50/51, якою позивачу визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 5327,36 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обставин, які б виключали можливість застосування положень частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України щодо касаційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві, судом касаційної інстанції не встановлено.

У касаційній скарзі застережень щодо наявності таких обставин не зазначено.

Обґрунтовуючи довід про не відповідність ухвалених у справі судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій нормам матеріального і процесуального права, Головне управління ДФС у м. Києві посилається на те, що фізичні особи - підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування та отримують пенсію, призначену за віком на пільгових умовах згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII та обчислену за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, сплачують єдиний внесок на загальних підставах.

Ці доводи були перевірені судами з дослідженням в судовому процесі. Суди дійшли висновку, що знижений граничний вік виходу на пенсію осіб, які підпадають під дію Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII не є підставою для висновку про виплату пенсії позивачу з інших підстав і він є пенсіонером в розумінні визначення поняття "пенсіонер", яке наведено у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.

Відтак, на позивача, як на пенсіонера, що отримує пенсію за віком, поширюються положення частини 4 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.

Аналогічна правова позиція щодо застосування наведених норм матеріального права у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постанові від
15.01.2019 № К/9901/1892/18 (справа №810/6679/13-а), відповідно до якої фізичні особи - підприємці, які отримують пенсію за віком на пільгових умовах (зниження пенсійного віку) і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від обовязку щодо сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі ~law17~, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі, оскільки згадана норма не містить жодного винятку щодо пенсіонерів за віком.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що судове рішення прийнято у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні, судові рішення першої та апеляційної інстанцій не підлягають касаційному оскарженню, відповідно у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду