Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.04.2021 року у справі №640/27480/20

УХВАЛА

29 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 640/27480/20

провадження № К/9901/12621/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

09 квітня 2021 року зазначену касаційну скаргу подано засобами поштового зв'язку.

12 квітня 2021 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вимогам процесуального закону, перевіривши аргументи касаційної скарги і вивчивши зміст ухвалених у цій справі судових рішень, Верховний Суд виходить із такого.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки і піклування, та її працівників і посадових осіб, представників державних органів, установ та організацій, що є членами Комісії із захисту прав дітей, щодо порядку підготовки та врахування (взяття до уваги) фактичних обставин і наданих документів, зроблених висновків у висновку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини від 27 жовтня 2020 року № 105/01-2091/В-140;

зобов'язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію вчинити дії щодо підготовки справжнього висновку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в межах, на підставі та в порядку, визначених статтею 161 Сімейного кодексу України, частиною п'ятою пункту 72 Порядку провадження органами опіки і піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, з врахуванням поданих позивачем документів, заяв, довідок та інших документів, які мають значення для розгляду питання про надання висновку щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року, у відкритті провадження в цій адміністративній справі відмовлено.

При цьому суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, констатував, що оскаржуваний позивачем висновок Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, який за твердженням позивача, неналежно підготовлено, що і спричинило підстави для звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом, виданий в рамках цивільної справи №757/4115/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, за участю третьої особи: Служби у справах дітей Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, у якій відкрито провадження ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2020 року. Суд указав, що у спірних правовідносинах відповідач не здійснює по відношенню до позивача владно-управлінських функцій, а є лише органом, уповноваженим сімейним законодавством надавати відповідні висновки під час розгляду відповідних цивільних справ, дійшовши висновку про те, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Уважаючи ці судові рішення такими, що постановлені з порушенням вимог процесуального закону, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження з огляду на вищенаведені обставини, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок

Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі така участь не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

При цьому, термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Так, предметом спору у цій справі є стверджувана позивачем бездіяльність Печерської районної в місті Києві державної адміністрацією, як органу опіки і піклування, та її працівників і посадових осіб, представників державних органів, установ та організацій, що є членами Комісії із захисту прав дітей, щодо порядку підготовки та врахування (взяття до уваги) фактичних обставин і наданих документів, зроблених висновків у висновку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини від 27 жовтня 2020 року № 105/01-2091/В-140.

Частинами чотири та п'ять, шість статті 19 Сімейного кодексу України передбачено, що при розгляді судом спорів, зокрема, щодо місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд указує, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, яку вона вважає неправомірною, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов'язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання протиправною такої бездіяльності є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу реалізації та захисту позивачем його особистих немайнових прав та інтересів, гарантованих Сімейним кодексом України.

При цьому, дії відповідача щодо неналежної, на думку позивача, підготовки висновку, спрямовані на реалізацію приписів сімейного законодавства та впливають, насамперед, на особисті немайнові права останнього.

З огляду на вказане, Верховний Суд погоджується з позицією судів першої й апеляційної інстанцій про те, що характер даних спірних правовідносин є цивільно-правовим, не має ознак публічно-правового спору в розумінні КАС України, а тому не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі № 640/27480/20 за позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова