Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.08.2019 року у справі №520/3782/19

УХВАЛА

27 серпня 2019 року

Київ

справа №520/3782/19

адміністративне провадження №К/9901/21152/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Стеценка С. Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі №520/3782/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про скасування рішення, -

УСТАНОВИЛ:

26.07.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі №520/3782/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про скасування рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 05.08.2019 залишено без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 з огляду на те, що касаційна скарга подана російською мовою, що є недоліком касаційної скарги.

19.08.2019 від ОСОБА_1 надійшов до Верховного Суду лист, в якому скаржник вказує, що вимоги подання касаційної скарги на українській мові не ґрунтуються на нормах закону.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на таке.

Гарантування у судочинстві використання російської та інших мов національних меншин України цілком узгоджується з Європейською хартією регіональних мов або мов меншин, ратифікованою Законом України від 15.05.2003 N 802-IV.

Разом з тим Суд зазначає, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов'язок суду приймати такі документи до розгляду. Законом України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" передбачено, що при застосуванні положень Хартії заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які відповідно до Законом України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" поширюються положення Хартії.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 14.12.1999 у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації, тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 8-рп/2008 у справі № 1-18/2008 встановлено, що відповідно до ст. 124 Конституції України Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства. Ці види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення. Суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України. Таким чином, Основним Законом України закладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють (ч. 3 ст. 15 КАС України).

За приписами ч. 4 ст. 15 КАС України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому ч. 4 ст. 15 КАС України.

Згідно з частиною 6 статті 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Отже, учасники судового процесу які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, проте процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою.

Така позиція касаційного суду з питання мови адміністративного судочинства відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 6 липня 2016 року (справа № 21-1092а16).

Разом з тим, вказана правова позиція також була викладена в ухвалах Верховного Суду від 01.08.2019 по справі 826/10114/17, від 01.07.2019 по справі 243/10706/18, від 22.07.2019 по справі 826/19159/16.

Підстав для відступлення від цих правових висновків - немає.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що касаційна скарга повинна бути викладена державною (українською) мовою.

За таких обставин, доводи скаржника є необґрунтованими, а недоліки касаційної скарги у встановлений Судом строк не усунуто.

За правилами ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ч. 2 ст. 332 КАС України, застосовуються положення ч. 2 ст. 332 КАС України, яка передбачає, у такому випадку, повернення касаційної скарги.

Оскільки вимоги ухвали Суду від 05.08.2019 не були виконані, касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.

Керуючись ст. 169, 332 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі №520/3782/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про скасування рішення - повернути скаржнику.

Роз'яснити ОСОБА_1, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає..............

С. Г. Стеценко,

Суддя Верховного Суду