Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.03.2019 року у справі №826/8747/17

УХВАЛА

24 травня 2019 року

Київ

справа №826/8747/17

адміністративне провадження №К/9901/12882/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів: Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 у справі № 826/8747/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

06.05.2019 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
14.05.2019 зазначена справа розподілена на колегію суддів: Гончарову І. А.- головуючий суддя, Олендера І. Я., Ханову Р. Ф.

Фізична особа-підприємць ОСОБА_1 звернулася в Окружний адміністративний суд м. Києва до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання та скасування податкового повідомлення-рішення № 44765-1305 від 03.05.2017.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019, позов задоволено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, позивач є власником нежилих приміщень 1-го поверху:з приміщення № 1 по приміщення № 8 - пл. 268,40 кв. м., приміщення № 19 пл. 47,60 кв. м., загальною площею 316,00 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування нежилих приміщень від
31.07.2013.

Разом з тим, позивачем надані нежилі приміщення за адресою: АДРЕСА_1 в оренду, що підтверджено договором оренди № 4 нежитлового приміщення загальною площею 184 кв. м. від 01.04.2016 та договором оренди № 6 нежитлового приміщення загальною площею 27 кв. м. від 16.08.2016.

03.05.2017 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 44765-1305, яким, відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 61 562,83 грн.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прийняте Головним управлінням ДФС м. Києві податкове повідомлення-рішення № 44765-1305, від 03.05.2017, є протиправним та підлягає скасуванню.

Головне управління ДФС у м. Києві не погодившись з судовими рішеннями, звернулося до Верховного суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 у справі № 826/8747/17. в якій просить Суд скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідн з пунком 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921
гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від
07.12.2017 № 2246-VIII).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 192100 грн., відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №826/8747/17 є вимога про скасування податкового повідомлення-рішення № 44765-1305, у розмірі 61 562,83 грн.

Отже, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2018 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 у справі №826/8747/17 - не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 у справі № 826/8747/17.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова