Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.03.2020 року у справі №400/1875/19

УХВАЛА

25 березня 2021 року

м. Київ

справа №400/1875/19

адміністративне провадження №К/9901/15157/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А., суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Березнегуватське лісове господарство" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Миколаївській області) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.09.2019 (суддя - Устинов І. А.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020 (головуючий суддя Косцова І. П., судді: Осіпов Ю. В., Скрипченко В. О.),

УСТАНОВИЛ:

У червні 2019 року Державне підприємство "Березнегуватське лісове господарство" (далі - позивач, ДП "Березнегуватське ЛГ", Підприємство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДФС) про скасування податкових повідомлень-рішень від
22.02.2019 №00012801406 та №00012811406 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених абзацом 2 частини першої статті 1 Указу Президента України ''Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки'' від 12.06.1995 №436/95 (далі - Указ №436/95), у розмірах 525' 440,70
грн та 406' 329,72 грн відповідно.

Позовні вимоги обґрунтовані доводами Підприємства, що висновки в акті перевірки від 05.02.2019 про перевищення Підприємством ліміта каси на 262' 720,35 грн (Березнегуватське лісництво) та на 203' 164,86 грн (Снігурівське лісництво) є хибними, оскільки зроблений без врахування всіх обставин. Так, посадові особи контролюючого органу під час перевірки не врахували, що структурні підрозділи Підприємства ведуть касові книги без встановлення ліміту каси, тому ліміт цих кас вважається нульовим, а вся готівка, що впродовж дня надходить в касу цих структурних підрозділів (лісництво) здається до каси Підприємства в той же день.

Підтверджуючим документом суми зданої готівкової виручки (готівки) в касу Підприємства та підставою для її оприбуткування є квитанція (відривна частина прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера та бухгалтера, який уповноважений виконувати обов'язки касира, з відбитком печатки.

Згідно з пунктом 3.13 наказу ''Про облікову політику і організацію бухгалтерського обліку лісгоспу на 2017 рік'' від 10.04.2017 №10 про внутрішнє переміщення готівки (лісництво - лісгосп) та Порядком оприбуткування готівки в касі ДП "Березнегуватське ЛГ", затвердженим цим наказом, у касових видаткових ордерах, які оформляються на загальну суму проведених Підприємством касових операцій в один банківський день, реквізит "Одержав" або "Прийняв" не заповнюється. Суми готівки, які були враховані контролюючим органом як понадлімітні, зазначені в касових ордерах, виписаних на прийняття готівки в касу Підприємства від структурних підрозділів, у зв'язку з чим в цих ордерах в графі "Одержав" проставлено підпис касира.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 13.09.2019, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020, адміністративний позов задовольнив: скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 22.02.2019 №00012801406 та №00012811406.

Суди попередніх інстанцій дослідили виписані в структурних підрозділах Підприємства (Березнегуватське лісництво та Снігурівське лісництво) видаткові касові ордери, виписані на Підприємстві прибуткові касові ордери і квитанції до них та встановили, що касові ордери, суми готівки в яких ГУ ДФС врахувало як понадлімітні, були виписані на суми готівкової виручки, отриманої структурними підрозділами і зданої в касу Підприємства з подальшим здаванням готівки в банк.

Застосувавши норми пунктів 2.8,3.5,3.10, абзацу 1 пункту 5.8, пункту 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (постанова Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 втратила чинність згідно з постановою Правління Національного банку України від
29.12.2017 N148; далі - Положення №637), пункти 27,58 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (далі - Положення №148), суди дійшли висновку, що та обставина, що у касових ордерах немає підпису одержувача коштів (окрім як касира, який одержував кошти в касу Підприємства) не є порушенням касової дисципліни, а відтак Підприємство притягнуто до фінансової відповідальності протиправно.

ГУ ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Як підставу касаційного оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.09.2019 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020 ГУ ДФС вказало пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, посилаючись на те, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій неправильно застосовали норми пункту 27 розділу ІІІ, підпункту 3 пункту 58 розділу VІ Положення №148, пункту 3.5 глави 3, пункту 5.8 глави 5 Положення №637, абзацу 2 частини першої статті 1 Указу №436/95 та не врахували висновок щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах Верховного Суду в постановах від 12.06.2018 (справа №826/8121/16), від 05.02.2019 (справа №815/6669/15) та Верховного Суду України в постанові від 22.03.2016 (справа №2а-6843/10/0470).

Верховний Суд ухвалою від 13.07.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Позивач не реалізував процесуальне право подати відзив на касаційну скаргу.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС (з урахуванням змін, які набрали чинності 08.02.2020) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи в межах підстави відкриття касаційного провадження та дійшов висновку, що касаційне провадження у цій справі слід закрити.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 339 КАС суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 339 КАС судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Довід ГУ ДФС в касаційній скарзі про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 3.5 глави 3, пункту 5.8 глави 8 Положення №637, пункту 27 розділу ІІІ, підпункту 3 пункту 58 Розділу УІ Положення №148 та абзацу 2 частини першої статті 1 Указу №436/95 і без врахування висновку Верховного Суду в постановах від 12.06.2018 (справа №826/8121/16), від 05.02.2019 (справа №815/6669/15), від 22.03.2016 (справа №2а-6843/10/0470) не знайшов підтвердження з огляду на те, що правовідносини у справі №400/1875/19 та у вищезазначених справах, на висновок Верховного Суду в яких посилається ГУ ДФС, не є подібними.

Так, у цій справі ( №400/1875/19) суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що касовими ордерами, суми готівки в яких ГУ ДФС врахувало як понадлімітні, була оформлена передача готівки з кас структурних підрозділів в касу підприємства, а не видача готівки з каси одержувачу коштів, що закладено в зміст правового регулювання згідно з пунктами 3.5,3.10 глави 3, пункту 5.8 глави 5 Положення №637 та підпункту 3 пункту 58 розділу VІ Положення №148. Суд встановив, що такий порядок передачі готівкових коштів в касу Підприємства, для якої, на відміну від кас структурних підрозділів, був встановлений ліміт готівки, визначений наказом керівника Підприємства ''Про облікову політику і організацію бухгалтерського обліку лісгоспу на 2017 рік'' від 10.04.2017 №10 та Порядком оприбуткування готівки в касі ДП "Березнегуватське ЛГ".

Що ж до постанов Верховного Суду від 12.06.2018 (справа №826/8121/16), від
05.02.2019 (справа №815/6669/15) та Верховного Суду України від 22.03.2016 (справа №2а-6843/10/0470), то вони були ухвалені за результатами розгляду справ, у яких встановлено, що підприємство видавало готівку з каси фізичним особам, в тому числі під звіт, за видатковими касовими ордерами, в яких не було підпису одержувача готівки. У відповідності з цими обставинами Верховний Суд, застосувавши норми пунктів 3.5,3.6 глави 3, пунктів 5.8 глави 5, пункту 7.24 глави 7 Положення №637, зробив висновок, що контролюючий орган правомірно врахував суми готівки, зазначені в таких видаткових ордерах, при розрахунку понадлімітної готівки та застосував до підприємства штрафні (фінансові) санкції, встановлені абзацом 2 частини першої статті 1 Указу №436/95.

Отже, правовідносини у справі №400/1875/19 та у справах, на висновок Верховного Суду та Верховного Суду України в яких посилається ГУ ДФС, не є подібними, а зазначений висновок не може бути застосований у спорі, що виник між сторонами у цій справі.

Беручи до уваги наведене, є встановлені пунктом 5 частини 1 статті 339 КАС підстави для закриття касаційного провадження, відкритого на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС.

У зв'язку з утворенням як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної податкової служби України (далі - ДПС) та реорганізації деяких територіальних органів Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДПС згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини 1 статті 52 КАС.

Керуючись статтями 52, 248, 328, пунктом 5 частини 1 статті 339, статтями 341, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Миколаївській області) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.09.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду