Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.04.2021 року у справі №380/4561/20

УХВАЛА

26 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 380/4561/20

адміністративне провадження № К/9901/13610/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі №380/4561/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №006771310 від 31.07.2017 про застосування до позивача штрафу в розмірі 20% у сумі 9835,72грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 позовні вимоги задоволено.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.03.2021, визнавши неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС у Львівській області строку на апеляційне оскарження, відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №380/4561/20.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області 15.04.2021 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, контролюючий орган вказує на незаконність прийняття Восьмим апеляційним адміністративним судом рішення, яке, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Контролюючий орган вважає, що своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду є підставою для поновлення пропущеного строку повторно поданої скарги з подальшим відкриттям провадження у справі. Особливості фінансування суб'єкта владних повноважень та тривалість проведення процедури зі сплати судового збору є обставинами, які не залежать від волі контролюючого органу та свідчать про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження при черговому зверненні до суду.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області, Судом з'ясовано наступні обставини.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 17.09.2020 (прийнятим у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження) позовні вимоги задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області форми "Ш" №006771310 від 31.07.2017 у сумі 9835 (дев'ять тисяч тридцять п'ять) гривень 72 коп. Вирішив стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) з Головного управління ДПС у Львівській області (79026 м. Львів вул. Стрийська 35; код за ЄДРПОУ ~organization0~) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи, копія рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 отримана уповноваженою особою відповідача 01.10.2020.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Не погодившись з рішенням Львівського окружного адміністративного суду від
17.09.2020, Головне управління ДПС у Львівській області 21.10.2020 оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2020 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України (ненадання доказів сплати судового збору). Цією ж ухвалою відповідачу визначено строк впродовж якого особа має право усунути виявлені судом недоліки апеляційної скарги.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.11.2020 відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про продовження строку на усунення недоліків, а подану ним апеляційну скаргу повернув скаржнику з причин невиконання останнім вимог ухвали від 09.11.2020, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху.

Скориставшись наданим процесуальним правом повторного звернення до суду, Головним управлінням ДПС у Львівській області вдруге 05.02.2021, тобто із значним пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, було подано апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від
17.09.2020 у справі №380/4561/20. Також відповідачем до апеляційної скарги було долучено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. В обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження апелянт зазначив, що Головне управління ДПС у Львівській області не зловживало своїм процесуальним правом, зокрема не допускало необ'єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги, а після появи можливості сплатити судовий збір в установленому законом розмірі, вважають правомірним їхнє право на повторне звернення до суду апеляційної інстанції. Відповідач також зауважив, що недотримання процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою відбулося за відсутності вини скаржника, оскільки контролюючим органом було здійснено всі відповідні заходи для отримання фінансування з метою сплати судового збору та вжито всі необхідні заходи для своєчасного виконання свого процесуального обов'язку щодо направлення апеляційної скарги. На переконання відповідача вказані обставина є поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2021 подану відповідачем апеляційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 298 КАС України у зв'язку з тим, що апеляційна скарга подана з пропуском, визначеного статтею 295 КАС України, строку на апеляційне оскарження, а наведені особою у заяві про поновлення такого строку підстави не можуть бути визнані судом поважними. Цією ж ухвалою скаржнику визначено строк впродовж якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причини пропуску строку, якщо такі є, з додання до неї доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що контролюючий орган, у заяві про поновлення пропущеного строку, не навів поважних причин його пропуску, які могли б бути визнані судом поважними. Зокрема, суд зазначив, що дотримання строків апеляційного оскарження при первинному зверненні до суду та бажання заявника реалізувати своє права на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі після постановлення Восьмим апеляційним адміністративним судом ухвали від
30.11.2020 про повернення апеляційної скарги заявнику, не є безмовною підставою для поновлення пропущеного строку вдруге поданої апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження.

Також суд звернув увагу, що з платіжного доручення №3812, яке долучено до поданої відповідачем апеляційної скарги вбачається, що оплату судового збору за подання апеляційної скарги проведено 28.12.2020, а з апеляційною скаргою скаржник звернувся лише 05.02.2021, що, як вказав апеляційний адміністративній суд, свідчить про допущення контролюючим органом необ'єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги.

А тому, з урахуванням факту звернення відповідача з апеляційною скаргою поза межами процесуального строку, встановленого законом для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, що, в свою чергу, не може вважатись добросовісним використанням належних процесуальних прав та неухильним виконанням процесуальних обов'язків, суд дійшов висновку про необхідність залишення поданої відповідачем апеляційної скарги без руху, надавши скаржнику строк з для усунення вищевказаних вимог в порядку та спосіб, зазначений в мотивувальній частині цієї ухвали.

На виконання вимог вказаної ували Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2021 на адресу суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Разом з тим, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження контролюючим органом вказано причини попуску процесуального строку аналогічні тим, що були наведені відповідачем при поданні апеляційної скарги, та які судом було визнано неповажними. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження Головним управлінням ДПС у Львівській області не наведено.

На переконання відповідача, дотримання процесуальних строків апеляційного оскарження при первинному зверненні до суду є підставою для поновлення пропущеного строку вдруге поданої апеляційної скарги та відкриття провадження у даній справі. Відповідач вказує, що тривалість проведення процедури зі сплати судового збору є реальною перешкодою для здійснення належного апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції. Відповідач доводить, що ним здійснювались відповідні заходи для отримання фінансування для сплати судового збору. Просить визнати поважними причини пропуску строку та поновити такий строк.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.03.2021, визнавши наведені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України).

Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених, у надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв'язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 18.02.2021 визначив відповідачу достатній строк щодо надання обґрунтованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням інших поважних причин пропуску такого строку на апеляційне оскарження, якщо такі є. Наведені контролюючим органом у заяві, надісланій на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження судом визнано неповажними, у зв'язку з чим у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, що відповідає правильному застосуванню КАС України.

Зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд звернув увагу, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Європейський суд з прав людини у пунктах 46,47 рішення від 29 січня 2016 року у справі "Устименко проти України" зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

При цьому, апеляційним судом враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі "Лелас проти Хорватії", відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини".. підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок.. і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси..".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

У розглядуваному випадку в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції апелянт вказує на відсутність бюджетних асигнувань для сплати судового збору та довготривалу процедуру виділення коштів для його сплати.

Аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку, що у ситуації з пропуском державними органами процесуальних строків оскарження судових рішень, поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Недостатність бюджетних асигнувань може бути причиною, що ускладнює здійснення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, втім не надає особі права у будь-який необмежений час після спливу строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 06 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

З урахуванням зазначеного, Головним управлінням ДПС у Львівській області не доведено наявність обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

За результатом аналізу вищеназваних положень, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що оскільки повторна апеляційна скарга була подана відповідачем після спливу 4 місяців з дня прийняття судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення та майже через 2 місяці з дня отримання копії ухвали про повернення первинної апеляційної скарги, що, в свою чергу, не може вважатись добросовісним використанням належних процесуальних прав та неухильним виконанням процесуальних обов'язків, підстави для визнання поважними причин пропуску відповідачем строку відсутні. Також, суд вказав, що апелянтом не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами неможливість звернення до суду апеляційної інстанції у встановлений адміністративним судочинством строк.

Крім того, апеляційний суд окремо обумовлює і ту обставину, що контролюючий орган сплативши судовий збір ще 28.12.2020, до суду з апеляційною скаргою звернувся лише 05.02.2021, чим допустив необ'єктивне зволікання із її поданням.

За відсутності у відповідача інших обґрунтувань поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, крім тих, яким вже Восьмим апеляційним адміністративним судом було надано правову оцінку, суд дійшов умотивованого висновку, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, а пропущений строк таким, що не підлягає поновленню.

Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації податковим органом права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

При цьому, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, Третій апеляційний адміністративний суд, визнавши наведені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними, дійшов умотивованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №380/4561/20.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 1 , частини 2 статті 333 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі №380/4561/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І. Я. Олендер

І. А. Гончарова

Р. Ф. Ханова