Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.03.2020 року у справі №640/8274/19

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

25 березня 2020 року

м. Київ

справа №640/8274/19

провадження №К/9901/6241/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Желєзного І. В., Кравчука В. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 у справі № 640/8274/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом Головного управління Національної гвардії України Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив:

(і) визнати протиправним та таким, що порушує статтю 47 ЖК Української РСР протокол № 3 від 27.02.2019 засідання центральної житлово-побітової комісії Головного управління Національної гвардії України, рішення стосовно надання житлової площі у с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області, про надання однокімнатної квартири АДРЕСА_2 полковнику запасу ОСОБА_1 з родиною складом 2 особи: він та дружина - ОСОБА_2,1967 року народження, зі зняттям з реєстрації з квартирного обліку;

(іі) зобов'язати відповідача вчинити дії, спрямовані на надання позивачеві квартири, житловою площею не менше ніж 27,30 кв. м., відповідно до вимог статті 47 ЖК Української РСР;

(ііі) стягнути з відповідача на користь позивача 330 994,00 грн грошової компенсації за піднайм (найм) житлового приміщення за період з 2013-2019 роки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2019 закрито провадження у справі з тих мотивів, що спір має розв'язуватися за правилами цивільного судочинства.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та скерувати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2019 - без змін.

ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв'язку до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 у справі № 640/8274/19.

Дослідивши зміст касаційної скарги ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження треба відмовити з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Правилами частини 2 статті 328 КАС України у їхньому взаємозв'язку з положеннями частини 1 статті 294 КАС України передбачено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції (після їхнього перегляду в апеляційному порядку) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, а також ухвали щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; залишення позову (заяви) без розгляду; закриття провадження у справі; відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухвалою суду першої інстанції про закриття провадження у справі, після її перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на її оскарження у касаційному порядку.

Водночас колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 6 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пункту 6 частини 1 статті 333 КАС України, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, яке (таке питання) порушене в касаційній скарзі на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 у справі № 640/8274/19, а суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у цій справі відповідно до такого висновку.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 в справі № 757/37024/15-а (К/9901/45096/18) сформульована така правова позиція:

Органи місцевого самоврядування можуть бути як суб'єктами приватних правовідносин, так і суб'єктами публічних правовідносин. Своєю чергою статус державних чи місцевих органів влади визначається виключно нормами публічного права, незалежно від того, які права - цивільні чи публічні вони мають намір реалізувати.

Спір про захист права конкретної фізичної особи на житло є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки пов'язані поновленням порушеного права особи отримати житло, то такі спори відносяться до захисту цивільних (житлових) прав, незалежно від участі у справі суб'єктів владних повноважень як відповідача.

У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.

Як встановлено судом, предметом позову в цій справі є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Національної гвардії України Міністерства внутрішніх справ України щодо надання ОСОБА_1 однокімнатної квартири зі зняттям його з реєстрації з квартирного обліку, а також стягнення з відповідача на користь позивача 330 994 грн грошової компенсації за піднайм (найм) житлового приміщення за період з 2013-2019 роки, тобто фактично ОСОБА_1 звернувся з цим позовом для того, щоб поновити порушене, на його думку, право на поліпшення житлових умов.

Верховний Суд зазначає, що у цій справі спір пов'язаний з реалізацією житлових прав особи, зокрема прав на поліпшення житлових умов, тобто із цивільним правом, а тому Головне управління Національної гвардії України Міністерства внутрішніх справ України у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснює. Права, за захистом яких звернувся до суду позивач, виникають із житлових правовідносин.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір, який розглядається, не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства та має розв'язуватися за нормами Цивільного процесуального кодексу України, узгоджуються з правовим висновком, який викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 в справі № 757/37024/15-а (К/9901/45096/18). Колегія суддів також не вбачає підстав для відступлення від вказаного правового висновку.

З огляду на зазначене слід відмовити у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою на підставі пункту 6 частини 1 статті 333 КАС України.

Керуючись положеннями пункту 6 частини 1 статті 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 у справі № 640/8274/19.

2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя І. В. Желєзний

Суддя В. М. Кравчук